Атомні поети (ісл.Atómskáld) — група ісландськихпоетів-модерністів, які працювали в руслі таких поетів-модерністів, як Стейнн Стейнарр і Йон ур Вор. Найвидатнішими з «атомних поетів» були Ейнар Брагі, Ганнес Сігфуссон, Йон Оскар, Сігфус Дадасон, Дагур Сігурдарсон і Стефан Хордур Грімссон.[1]. Всі вони розпочали свою кар’єру в 1940-1950-х роках.
Термін був запропонований ісландським лауреатом Нобелівської премії, прозаїком Галдором Лакснессом у його романі «Атомна станція» 1948 року: згідно з коротким викладом Дейзі Нейманн, «атомний поет у романі — поганий поет і не дуже симпатичний персонаж». Назва, яку спочатку використовували принизливо, закріпилася й стала означати всю поезію, написану в нетрадиційній манері.[2] Творчість атомних поетів була структурно складнішою, вона була зосередженою на внутрішній світ людини. Під впливом французького сюрреалізму (Ейнар Брагі переклав деякі їхні тексти на ісландську мову)[3] ці поети зробили революцію в ісландській поезії, замінивши «старі поетичні традиції метра, алітерації та стилізованого „поетичного“ слова» на «вільний вірш» та інші риси «інтернаціонального» стилю".[4][5]
Атомні поети не мали власного маніфесту і ніколи не були організованим рухом, хоча деякі з них співпрацювали в редакційній колегії «головного форуму ісландських модерністів» Біртінгур, заснованого в 1953 році Ейнаром Брагі.[6]
Примітки
↑Kenneth G. Chapman, 'From Edda to Atom: A Brief Look at Contemporary Icelandic Poetry', Books Abroad, 38 (1964), 5-10;
Jansson, Mats; Jakob Lothe; Hannu Riikonen (2004). European and Nordic modernisms. Norvik Press. с. 186. ISBN978-1-870041-58-4.