З грузинських історичних манускриптів під назвою "Життя Картлі" відомо, що у Грузії в II ст. до н. е. використовували місячний календар. З цих хронік також відомі давні грузинські назви планет: Меркурій називався Джімагі, Венера - Мтєбі (що означає "зоря сходу сонця"), Марс - Тархоні (бог війни), Юпітер - Обі (бог грози), Сатурн - Моріге (верховний бог "сьогомого неба", в деяких частинах Грузії також бог порядку). Місячний календар і давні назви планет залишались у вжитку до кінця III ст. н. е.[2]
Середньовіччя
У грузинських літературних пам'ятках раннього Середньовіччя (IX ст. і пізніше) збереглись згадки про давню термінологію обчислення часу, назви днів тижня, що походять ще з дохристиянської доби, та давньогрузинські місяці, які використовувались до введення в Грузії римського обчислення місяців VI-VII ст. У X столітті був створений календар Івана Грузина, який набув поширення не тільки в Грузії, а й у багатьох інших країнах Азії[3].
Велика кількість рукописів з викладенням астрономічних знань припадає на XI-XII ст. В цей час Грузія слугувала містком між східною й західною цивілізаціями, і грузинські науковці не тільки досліджували результати грецьких й арабських астрономів, але й проводили власні дослідження й спостереження. Відомо, що грузинський цар Давид IV виконував астрономічні спостереження у власній обсерваторії. У XIII ст. в Тбілісі діяла астрономічна обсерваторія, і її працівників запрошували навіть в Обсерваторію Мараге, побудовану Насіром ад-Діном ат-Тусі. У XIII ст. грузинські астрономи виконали точне за тогочасними мірками визначення широти Тбілісі[4].
1801 року Грузія увійшла до складу Російської імперії, і це поставило перед імперською владою питання організації в Грузії геодезичної й метеорологічної обсерваторії, зокрема, для створення «нуль-пункту», від якого проводилися б відліки висот над рівнем моря й до якого б прив'язувалися б всі геодезичні вимірювання. Місцем для такої обсерваторії був обраний Тбілісі, який імперська влада називала Тіфлісом. Обсерваторія була створена в кінці 1830-х років, після чого кілька разів змінювала назву й місце розташування. Зрештою, в 1861 році вона переїхала на своє теперішнє місце, а з 1867 називалась Тіфліська фізична обсерваторія. Науковою роботою обсерваторії з Санкт-Петербургу керувала Пулковська обсерваторія, і з ініціативи Отто Васильовича Струве 1860 року в обсерваторії був створений астрономічний відділ[5]. З часом обсерваторія відмовилась від астрономічних досліджень і сконцентрувалась на метеорологічних спостереженнях. Трифутовий меридіанний круг Репсольда був переданий Одеській обсерваторії в обмін на 11 метеорологічних та фізичних приладів[6]. Тепер у будівлі обсерваторії знаходиться Музей геофізичних наук Грузинської національної академії наук.
У 1890-х роках російський астроном Сергій Глазенап провів спостереження подвійних зір за допомогою 22-сантиметрового рефрактора, встановленого на 4-метровій башті на горі над курортом Абастумані. Відмінна якість атмосфери дозволила йому навіть за допомогою такого невеликого інструмента розрізняти зорі в системах з малою кутовою відстанню між компонентами. Ці результати привернули увагу науковців і спонукали до створення в Абастумані великої астрономічної обсерваторії. В 1900 році було оголошено про збір пожертв, однак за часів Російської імперії обсерваторія так і не було створена[7].
Радянський період
Абастуманська астрофізична обсерваторія була заснована в 1932 році, ставши першою астрономічною радянською обсерваторією, побудованою в гірському районі. Місце для обсерваторії на висоті 1650 м над рівнем моря було обрано за атмосферні умови, надзвичайно сприятливі для астрономічних спостережень. 1937 року в обсерваторії встановили перший великий телескоп - 40-сантиметровий рефрактор фірми «Карл Цейс», який працював аж до початку XX століття. Пізніше в Абастумані було встановлено інші великі телескопи, найбільшим з яких став 125-сантиметровий рефлектор. Окрім астрономічних досліджень обсерваторія починаючи з 1930-х років проводила дослідження атмосфери Землі[8].
Незалежна Грузія
Після розпаду СРСР ситуація з астрономією в Грузії виявилась складнішою, ніж в інших країнах південного Кавказу. Абастуманська астрофізична обсерваторія продовжила роботу і зберегла свої основні інструменти, значною мірою завдяки зусиллям професора Ломанадзе. Астрономічні спостереження продовжувались значною мірою завдяки ентузіазму спостерігачів, інструменти поступово втрачали якість покриттів дзеркал і були обладнані лише ПЗЗ-камерами любительського класу, обсерваторія мала серйозні проблеми з електронною комунікацією і з залученням молоді до наукової роботи[9].
Абастуманська астрофізична обсерваторія проводить екскурсії, публічні лекції, спостереження неба для гостей обсерваторії. Щороку обсерваторію відвідують тисячі гостей. Науковці обсерваторії читають лекції в школах і бібліотеках країни. Державний університет Іллі організовує щорічні наукові пікніки для школярів і громадськості, на яких астрономія є однією з найпопулярніших активностей. В Грузії діють декілька клубів любителів астрономії, які організовують астрономічні спостереження та публічні лекції. В країні дуже популярна астрофотографія, і деякі грузинські астрофотографи виграють міжнародні призи. Станом на 2018 рік тривало будівництво любительської астрономії біля Тбілісі[12].
↑Bochkarev, N. G.Astronomy in the former Soviet Union 15 years after the breakup of the USSR / J. B. Hearnshaw and P. Martinez (eds.) // IAU Special Session #5, Astronomy for the Developing World. 26th meeting of the IAU, held 21-22 August, 2006 in Prague, Czech Republic. — Cambridge : Cambridge University Press, 2007. — P. 154.
Sauter, J., Simonia, I., Stephenson, F.R. and Orchiston, W.Historical astronomy of the Caucasus: sources from Georgia and Armenia // New Insights From Recent Studies in Historical Astronomy: Following in the Footsteps of F. Richard Stephenson: A Meeting to Honor F. Richard Stephenson / W. Orchiston et al. (eds.). — Springer International Publishing, 2015. — P. 103-117. — DOI:10.1007/978-3-319-07614-0_8.
.jpg)
