PROFILBARU.COM

Ігумен монастиря святої Катерини на горі Синай, Архієпископ Синайський, Фаранский і Раіфський (грец. Ηγούμενος της Ιεράς Μονής Σινά και Αρχιεπίσκοπος Σινά. Φαράν και Ραϊθώ, Ιερά Μονή Θεοβαδίστου Όρους Σινά, Αγίας Αικατερίνης) — предстоятель автономної Православної церкви гори Синай у складі патріархату Єрусалиму.

Історія виникнення

Про давнину архієпископії Синаю свідчать матеріали Халкидонського собору 451 року, де в «Чині митрополій і архиєпіскопій апостольського престолу Святого Граду» на 24-му місці згадується архиєпископія «гори Синаю», що свідчить про споконві́чну підпорядкованість архієпископії Синою патріархату Єрусалиму^[1]

У 527 році архієпископія Синаю увійшла в юрисдикцію Константинопольського патріарха у зв'язку з великими пожертвами монастиря святої Катерини на Синаї з боку імператора Юстиніана, а також активним церковним будівництвом на його території за рахунок коштів імператорської скарбниці.^[2] З VII століття ігумени монастиря затверджуються в єпископській гідності (з IX століття — в архієпископській). Після завоювання в VII столітті Єгипту мусульманами і труднощами в спілкуванні які повстали внаслідок цього з Константинополем, хіротонію архієпископів Синайських знову став здійснювати єрусалимський патріарх, в чию юрисдикцію з 640 року повернулася Синайська архієпископія.

Обрання Архієпископа

Відповідно з усталеною в давнину практикою, предстоятель архієпископії Синаю обирається братством монастиря святої Катерини за участю представників монастирського подвір'я «Джувани» в Каїрі. Кандидат в архієпископи має бути членом братства, монастиря. Його єпископська хіротонія відбувається в Єрусалимі місцевим патріархом.

У разі порушення монастирського уставу, архієпископ Синайський піддається суду монастирського братства, яке, у разі не покори з боку архієпископа прийнятим рішенням, має право подати справу на розсуд всіх східних патріархів..

За богослужіннями архієпископ Синайський підносить ім'я єрусалимського патріарха, а в грамотах використовує надпис «наше смирення» (на відміну від вживання головами східних автокефальних церков надписания — «наша мирність»).

Резиденція архієпископа Синайського знаходиться на монастирському подвір'ї «Джувани» в Каїрі.^[3] Під час відсутності архієпископа на території монастиря від його імені обителлю управляє намісник — «дикей», який обирається з числа братії і затверджується архієпископом.

C 1973 року архієпископом Синайським є високопреосвященніший Даміан (Самартзіс).^[4]

Список предстоятелів Синайських, Фаранських і Раіфських

Список ієрархів до 1500-х років є досить неоднозначним і швидше за все неповним. Оскільки тимчасові позначки відомі рідко, і дуже ймовірно, що навіть порядок осіб може бути іншим в багатьох випадках. Нумерація також викликає проблеми, оскільки є неясним, який з ігуменів, був першим єпископом, у зв'язку з цим ігумени пронумеровані незалежно від єпископів, а порядкові номери осіб, які «постраждали» від цієї невизначеності укладені в квадратні дужки.

Єпископи Синайські, Фарансткі і Раїфські

Костянтин II (?-869)
Марк I (869—?)
Анастасій IV (901-925)
Іоанн [III] (бл. 947)
Макарій [II] (бл. 967)
Соломон IV (982-1002)
Соломон V (бл. 1008)
Йов II (пом. 1033 в Бетюне (Франція))
Іоанн [IV] (бл. 1069)
Іоанн [V] (1081-1091)
Макарій [III] (?)
Захарій II (1103-1114)
Іоаким I (?)
Антоній II (?)
Георгій III (1130—?)
Гавриїл [II] (?-1160)
Іоанн [VI] (бл. 1164)
Іоасаф I (бл. 1176)
Герман II (бл. 1177)
Петро II (бл. 1180)
Мануїл (бл. 1183)
Авраам II (?)
Симеон IV (1203-1214)
Евтимій (бл. 1223)
Макарій [IV] (бл. 1224)
Герман III (бл. 1228)
Феодосій I (бл. 1239)
Макарій [V] (бл. 1248)
Симеон V (бл. 1258)
Іоанн [VII] (1263-1281)
Арсеній II (1285-1292)
Гавриїл [III] (бл. 1296)
Іоанн [VIII] (бл. 1299)
Симеон V (бл. 1306)
Марк II (бл. 1320)
Дорофей I (1324-1333)
Герман IV (бл. 1335)
Арсеній III (бл. 1338)
Марк III (1358-1375)
Йов III (?)
Авраам III (?)
Гавриїл [IV] (?)
Михайло I (?)
Іоасаф II (бл. 1419)
Панас II (?)
Сава (1429)
Силуан (?)
Кирило I (?)
Соломон VI (?)
Феодосій II (бл. 1440)
Тума бін Джирджис бін Тума (5 квітня 1446)
Марк IV (бл. 1446)
Михайло II (бл. 1446)
Іоаким II (бл. 1452)
Антоній III (?)
Авраам IV (?)
Марк V (бл. жовтня 1461—вересень 1462)
Макарій [VI] (бл. 1466-1488)
Тьєррі (між 1481-1488)
Лазар I (бл. 1491)
Марк V (1496-1505)
Данило (бл. 1507)
Лазар II (бл. 1510)
Клим (бл. 1514)
Іоаким III (бл. 1520)
Євген I (бл. 1538)
вдівство єпископської кафедри
Софроній II (1540-1545)
Макарій [VII] (згадати. бл. 1546, 1557), позбавлений влади, а кафедра скасована^[5]

Ігумени монастиря Святої Катерини

Ніл (?)
Каліст (?)
Феодул (бл. 1566)
Євген II (1567-1575)

Архієпископи Синайські, Фаранські і Раїфські

Скасована Олександрійським патріархом Іоакимом I в 1557 році єпископська кафедра, була відновлена у 1575 році на Константинопольському соборі в якості архієпископії. Євген II перший з ігуменів відомий, як архієпископ Синайський, Фаранский і Раифский

Євген II (1575-1583)
Анастасій V (1583-1592)
Лаврентій (1592-1600; 1600-1617)
Іоасаф III (1617-1660)
Нектарій II (1661)
Ананій (1661-1671)
Іоанникій I (1671-1691)

Єпископи Синайські, Фаранські і Раїфські

Іоанникій I (1691-1696)

Архієпископи Синайські, Фаранські і Раїфські

Іоанникій I (1696-1702)
Косма «Византиос» (22 квітня 1703-13 лютого 1706)
Афанасій III (1708-1720)
Іоанникій II (1721-1728)
Никифор (1728-1747)
Константий I (1748-1759)
Кирило II (28 жовтня 1759-1790)
вдівство архієпископської кафедри
Дорофей (1794-1797)
вдівство архієпископської кафедри
Константий II (1804-1830 і 1834-9 липня 1859)
Кирило III Візантійський (7 грудня 1859-5 вересня 1867)
Калістрат III (Рокас) (1867-1885)
Порфирій I (Марудас) (21 серпня 1885-7 квітня 1904)
Порфирій II (Логофетис) (17 жовтня 1904— 1 липня 1926)
Порфирій III (Павлинос) (29 липня 1926-24 листопада 1968)
Григорій III (Манятопулос) (2 лютого 1969-11 вересня 1973)
Даміан (Самардзис) (з 23 грудня 1973 року)

Див. також

Примітки

↑ Пятницкий Ю. А. Синай, Византия, Русь. [Архівовано 25 листопада 2009 у Wayback Machine.] // Наше наследие: иллюстрированный историко-культурный журнал. — 2001. — № 58. — С. 26—51. — ISSN 0234-1395
↑ Соколов И. И. История Православной Церкви в XIX веке: Православный восток. — СПб.: Изд. А. П. Лопухина, 1901. — Т. 1. Христианский Восток. — С. 330—331
↑ Иерусалимская Православная Церковь. Архів оригіналу за 30 грудня 2007. Процитовано 16 листопада 2018.
↑ Current Hierarchs of the Church of Sinai. Архів оригіналу за 1 листопада 2007. Процитовано 16 листопада 2018.
↑ Иеремия Божиею милостью архиепископ Константинополя, Нового Рима, и вселенский патриарх [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] / Материалы для истории архиепископии Синайской горы. Пер. с греч. В. В. Латышева // Православный Палестинский сборник. — СПб., 1909. — Т. 20. вып. 1(58) [Ч. 2]. — С. 23