У дорослому футболі дебютував 1905 року виступами за команду «УС Міланезе», в якій провів дев'ять сезонів, взявши участь у 137 матчах чемпіонату. У складі «УС Міланезе» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,36 гола за гру першості.
1914 року перейшов до команди «Саронно», за яку грав і після відновлення футбольних змагань в Італії по завершенні Першої світової війни.
Завершував ігрову кар'єру в «УС Міланезе», до якої повернувся 1924 року і за яку відіграв ще два сезони.
Виступи за збірну
15 травня 1910 року був включений до складу національної збірної Італії на її перший в історії офіційний матч — товариську гру проти збірної Франції, в якій італійці перемогли з рахунком 6:2.
За 11 днів відіграв у другому матчі за національну команду, в якому вона поступилася з рахунком 1:6 збірній Угорщини, що відповідно стало першою поразкою в історії італійської футбольної збірної. Загалом протягом 5 років провів у її формі 6 матчів, забивши 2 голи.
Кар'єра тренера
Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1930 року, очоливши тренерський штаб клубу «Галларатезе», з командою якого працював протягом одного сезону.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
