Архієпископ Аркадій (у світі Григорій Федорович Фьодоров; 1784, Дмитрівське Владимирської губернії — †8 (20) травня 1870, Олександро-Свирський монастир, Вепсляндія) — релігійний діяч та церковний педагог у Російській імперії. Автор полемічних творів проти російського та карельського старообрядництва. Служив як православний єпископ на білоруських, карельських та вепських землях.
Єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії. Архієпископ Олонецький та Петрозаводський.
Життєпис
Народився в сім'ї дяка в селі Дмитрівському, Покровського повіту, Владимирської губернії на корінних землях фіно-угорського народу меря.
1800 вступив до Владімірської духовної семінарії, закінчив 1807. Як найкращий учень був залишений в семінарії учителем.
18 травня 1814 — прийняв чернецтво. У грудні того ж року призначений наглядачем Владімірських духовних училищ. 1818 архімандрит Боголюбова монастиря.
Еміграція до Білорусі
У червні 1823 Російська імперія вирішила посилити релігійний контроль за греко-католицькими громадами Білорусі, уродженця Московщини призначають ректором Могильовської духовної семінарії та настоятелем Оршанського Богоявленського монастиря; наступного року він уже ректор Мінської духовної семінарії, одночасно настоятель Гразовсько-Івано-Богословського монастиря.
1825настоятель Пінського монастиря у Білорусі.
Повернення на Московщину
1827 — переведений на посаду ректора до Ярославської семінарії.
3 лютого 1829 — хіротонія в єпископа Оренбурзького.
8 серпня 1831 — переміщений до Пермської катедри.
25 грудня 1833 — зведений в сан архієпископа.
У Карелії та країні Вепсів
29 березня 1851 — став архієпископом Олонецьким та Петрозаводським. Територія ввіреної єпархії обіймала винятково фіно-угорські території Карелії, Вепсляндії та східної Саамії. Тут зберігалася дониконіанська Православна церква, з якою Фьодоров почав доволі діяльну боротьбу. Вся його літературна діяльність відобразилася у нескінчених листах, настановах, які були надруковані у різних духовних виданнях, мали полемічний напрямок[1]. Намагався вплинути на найбільш авторитетних старообрядців. На початку його діяльності в Пермській єпархії було два єдиновірних приходи, до кінця було 70 із загальної кількості 179 в російській імперії. Від 1836 до 1851 архієпископ Аркадій примусив до переходу у Відомство православного сповідання Російської імперії 40863 чоловік, більшість — карели.[2].
У Петрозаводську завдяки йому почалося будівництво Святодухівського собору та будівлі Олонецької семінарії.
7 липня 1869 — звільнений на покій до Олександро-Свирського монастиря, де і помер в схимі 8 травня 1870. Похований у підцерков'ї монастирського Троїцького собору, під вівтарем.
Бібліографія
Із окремих видань відомі:
- «Голос книги о вере, зовущий раскольников обратиться ко святой российской церкви» (Москва, 1892; 2 изд., Мск, 1897);
- «Аркадия, архиепископа, некоторые письма и сочинения о расколе» (М., 1896);
- «Искренняя беседа старообрядца с книгою Кирилловою» (Екатеринбург, 1897)[3].
Література
- Опис життя, праць та багато листів Аркадія Федорова розміщені у творах протоієрея Є. Попова: «Великопермская епархия». Перм, 1879 р.
- Веніамін Казанський, ієромонах. Преосвящений Аркадій, архієпископ Олонецький, як діяч проти розколу. Петрозаводськ, 1901.
Посилання
Примітки
- ↑ Джерело/РБСПбк
- ↑ Единоверие. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ ВТ-ЭСБЕ|Аркадий (в мире Григорий Федоров)
.jpg)
