У грудні 1969 року Пунгі ввійшов до складу першого політбюро Конголезької партії праці (КПП), отримавши пост голови економічного, фінансового комітетів і комітету соціальної політики[1]. 1971 року він увійшов до складу меншого за кількістю членів політбюро, де на нього було покладено відповідальність за фінанси та спорядження[2]. Від серпня 1972 до липня 1973 року займав пост віцепрезидента в адміністрації Маріана Нгуабі, після чого очолив міністерство фінансів[3].
За результатами третього з'їзду КПП, що відбувався 27-31 липня 1984 року[4], Пунгі було призначено на пост прем'єр-міністра, на якому він замінив Луї Сильвена Гома[4][5]. Вийшов у відставку 1989 року.
28 листопада 1990 року після проголошення курсу на багатопартійну систему в країні Пунгі вийшов з лав КПП[6][7] та став лідером новоствореного Союзу за соціальний прогрес і демократію (ССПД)[8]. Наприкінці громадянської війни, коли лідер КПП Дені Сассу-Нгессо повернув собі владу, Пунгі як послідовник Паскаля Ліссуби був змушений залишити країну. У вигнанні він залишався до 2006 року[9].
У грудні 2006 року був обраний одним з 25 заступників голови Панафриканського соціал-демократичного союзу[10]. Наприкінці 2008 року його було висунуто кандидатом на чергових президентських виборах[11]. 19 червня 2009 року, менше ніж за місяць до виборів, Конституційний суд вирішив, що Пунгі не може брати в них участь, оскільки не прожив у країні останні два роки. Партія заявила, що таке рішення є політично мотивованим, оскільки таким чином Сассу-Нгессо усунув єдиного серйозного конкурента в боротьбі за президентський пост[12].
Після оголошення результатів виборів, що показали впевнену перемогу Сассу-Нгессо, опозиційні сили організували марш протесту[13]. 14 серпня 2009 року Пунгі заявив, що має залишити країну та виїхати до Франції «в приватних справах», однак поліція заборонила йому виїзд, пославшись на необхідність для всіх політиків узяти участь у святкуванні Дня незалежності Конго. 16 серпня він спробував виїхати знову, але йому знову заборонили це зробити, тому він заявив, що перебуває під домашнім арештом[14].
24 серпня 2009 року прес-секретар уряду заявив, що Пунгі має залишатись у країні, доки проводиться розслідування несанкціонованого маршу протесту проти результатів виборів. Також він зазначив, що колишній прем'єр-міністр перебуває під домашнім арештом[15].
У жовтні 2011 року Пунгі було обрано до лав Сенату від Буензи[16][17]. За результатами місцевих виборів 2014 року Пунгі було обрано до складу ради міста Мадінгу[18]. 2017 року був переобраний до складу Сенату[19].
Примітки
↑Rémy Bazenguissa-Ganga, Les voies du politique au Congo: essai de sociologie historique (1997), Karthala Editions, стор. 168, 169, 193
↑Bazenguissa-Ganga, Les voies du politique au Congo: essai de sociologie historique, стор. 193
↑Bazenguissa-Ganga, Les voies du politique au Congo: essai de sociologie historique, стор. 211
↑Thierry Noungou, «Présidentielles 2009 — Le candidat de l'UPADS, Ange Edouard Poungui, annonce ses bonnes intentions», Les Dépêches de Brazzaville, 2 грудня 2008. Archived copy. Архів оригіналу за 27 вересня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑«Liste des élus aux élections sénatoriales», Les Dépêches de Brazzaville, 10 жовтня 2011. Archived copy. Архів оригіналу за 14 червня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
