Андрес Станьяро

Андрес Станьяро
Андрес Станьяро
Особисті дані
Народження	19 листопада 1907(1907-11-19)
	Буенос-Айрес, Аргентина
Смерть	невідомо
Громадянство	Аргентина
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1925 «Чакаріта Хуніорс»  ? (?) 1928–1930 «Расінг» (Авельянеда) 67 (3) 1931 «Чакаріта Хуніорс» 12 (3) 1932–1933 «Расінг» (Авельянеда) [1] () 1933 «Атланта» (Буенос-Айрес) 1 (0) 1933–1935 «Рома» 26 (0) 1936–1938 «Расінг» (Авельянеда) 26[1] (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1933 Аргентина 1[2] (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Андрес Станьяро (ісп. Andrés Stagnaro, 19 листопада 1907, Буенос-Айрес — ?) — аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Расінг» (Авельянеда) та «Рома».

Клубна кар'єра

Інформація про виступи Андреса Станьяро в аргентинських клубах у 1920-х роках різниться у джерелах. Є згадки про його виступи в «Чакаріта Хуніорс» і «Расінг» (Авельянеда).

В 1931 році був проведений перший професіональний чемпіонат Аргентини, який Станьяро провів у клубі «Чакаріта Хуніорс»^[3].

В 1932 році Андрес повернувся в команду «Расінг» (Авельянеда), а у 1933 році також недовго перебував в клубі «Атланта» (Буенос-Айрес).

В тому ж 1933 році, за посередництва аргентинського футболіста італійської ««Роми»» Ніколаса Ломбардо, Станьяро отримує пропозицію приєднатися до римської команди^[4]. Разом з Андресом до «Роми» перейшли також Енріке Гвайта і Алехандро Скопеллі^[4]. Звістка про перехід провідного гравця в італійський чемпіонат викликала велике незадоволення у вболівальників «Расінга»^[4].

В складі ««Роми»» в сезоні 1933/34 років Станьяро лише періодично показував свій високий рівень гри, через конкуренцію з боку капітана римлян Фульвіо Бернардіні^[4]. Наступний сезон 1934/35 Андрес майже повністю пропустив через травму. Перед початком нового сезону в 1935 році Станьяро разом з тими ж Гвайтою і Скопеллі вирішують втекти з Італії через острах потрапити на військову службу^[4]. На той момент вони мали італійське громадянство і за новим законодавством могли бути мобілізовані.

Станьяро повернувся в «Расінг», де виступав до 1938 року.

Виступи за збірну

5 лютого 1933 року виступав у складі національної збірної Аргентини в товариському матчі проти збірної Уругваю^[5]. Матч завершився перемогою аргентинців з рахунком 4:1.

Примітки

1. Сумарно за періоди 1932-33 і 1936-38
2. У 1924-1926 роках в складі збірної Аргентини зіграв 2 матчі і забив 1 гол Армандо Станьяро, який виступав у аргентинському клубі «Палермо» і фігурує в джерелах серед найкращих бомбардирів чемпіонатів 1925 і 1926 років. Невідомо, чи це був молодий 17-19-річний Андрес Станьяро (у якого в деяких джерелах згадується друге ім'я Армандо), чи його однофамілець.
3. Дебют команди «Чакаріта Хуніорс» в чемпіонаті Аргентини
4. Профіль на almanaccogiallorosso.it. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 січня 2021.
5. Протокол матчу. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 12 січня 2021.

Посилання

• Профіль на worldfootball.net. [Архівовано 4 червня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• Профіль на almanaccogiallorosso.it [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»