Адольфо Вільдт

Адольфо Вільдт
італ. Adolfo Wildt
Народження	1 березня 1868(1868-03-01)[1][2]^[…] Мілан, Королівство Італія[4]
Смерть	12 березня 1931(1931-03-12)[1][2]^[…] (63 роки)
	Мілан, Королівство Італія[4]
Поховання	Монументальне кладовище[5]
Країна	Королівство Італія
Навчання	Академія Брери
Діяльність	скульптор
Напрямок	модернізм
Роки творчості	1879[6] — 1920[6]
Вчитель	Giuseppe Grandi^d
Відомі учні	Лучо Фонтана і Giuseppe Mazzoleni^d
Працівник	Академія Брери
Діти	Francesco Wildt^d
Родичі	Vanni Scheiwiller^d
Роботи в колекції	Villa Necchi Campiglio^d, Міський музей (Амстердам)[7], Національний музей мистецтва Каталонії і Національна галерея сучасного мистецтва (Рим)
Адольфо Вільдт у Вікісховищі

Адольфо Вільдт (італ. Adolfo Wildt; 1 березня 1868, Мілан — 12 травня 1931, там же) — італійський скульптор і художник. Його творчість мала значний вплив на розвиток сучасного пластичного мистецтва.

Життя і творчість

Народився в бідній сім'ї, найстарший зі шести дітей. Батьки походили зі Швейцарії; батько прислужував у міланській ратуші. У дев'ятирічному віці змушений був залишити школу, щоб заробляти для сім'ї. Адольфо стає учнем перукаря, а згодом золотих справ майстера.

У 11-річному віці він працює в майстерні у скульптора Джузеппе Гранді, де вчиться обробляти мармур. У 1888 році Адольфо вже у скульптора Федеріко Вілла, який знайомить юнака з відомими майстрами Ломбардії. Одночасно він здобуває професійну освіту, спершу у Вищій школі мистецтв Мілана (Scuola Superiore d'Arte Applicata), а потім і в Академії ді Брера. У 1892 році створює свій перший значний твір з мармуру, жіночу голову «La Vedova».

Починаючи з 1894 року скульптор працює над замовленнями німецького колекціонера творів мистецтва Франка Розе, який уклав з ним договір терміном на 15 років. За річний внесок в 4 тисячі лір Вільдт зобов'язався висилати Розе кожен перший екземпляр зі своїх нових творів. Ця постійна фінансова підтримка дозволила Вільдту брати участь у виставках в Мілані, Берліні, Дрездені, Мюнхені та Цюриху. Знову ж таки за посередництвом Розе скульптор знайомиться з мистецтвом стилю модерн, з берлінським і віденським сецесіоном, що суттєво вплинуло на його творчість. Зразками для майстра були також роботи Огюста Родена і Адольфа фон Гільдебранда.

Після смерті Розе в 1912 року А. Вільдт отримує повну свободу діяльності. У 1913 році він створює макет фонтану La trilogia для виставки на мюнхенському Сецесіоні, і нагороджується за нього премією короля Умберто II (тоді — принца Умберто, Premio Principe Umberto). Ця композиція потім була придбана Міланом і виставлена у дворі так званого «Гуманітарного суспільства» (Società Umanitaria).

У 1919 році проходить персональна виставка Вільдта в міланській галереї Пезаро; в 1921, 1924 і 1926 роках він бере участь у венеціанських бієнале. У 1921 майстер відкриває свою школу скульптури з мармуру — Scuola del Marmo, пізніше з'єднану з Академією ді Брера. Серед його найвідоміших учнів слід назвати Луїджі Фонтану, Фаусто Мелотті і Луїджі Броггіні.

На Всесвітній виставці в Парижі (1925) Адольфо Вільдт був удостоєний найвищої нагороди — Гран Прі з класу скульптури^[8].

У 1929 році скульптор був прийнятий Муссоліні в члени Італійської Академії (Accademia d'Italia). Був членом фашистської партії. Бюст Муссоліні роботи Вільдта був встановлений в штаб-квартирі цієї партії в Мілані (Casa del Fascio) і знищений під час боїв на початку 1945 року. В кінці 1920-х років низку своїх робіт скульптор присвятив фашистському руху в Італії.

Роботи, створені Вільдтом наприкінці XIX століття, відповідають канонам символізму і стилю модерн. Майже готичні форми його постатей і філігранна обробка мармурових поверхонь створюють враження у глядача особливої чистоти і пластичності його творів. В цьому плані його творіння наближається до експресіонізму, що особливо помітно в «Автопортреті» майстра від 1908 року.

Твори

• L'Arte del marmo. Mailand 1921

Галерея

• 
  Бюст Муссоліні
• 
  Автопортрет (1909)
• 
  Бюст Чезаре Баттісті на військовому пам'ятнику полеглим в Больцано (1927)
• 
  Душа (1916)
• 
  Музика та поезія (1920)
• 
  Три сучасних скульптори: Роден, Меньє, Геміто (1916)

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Adolfo Wildt
   d:Track:Q17299517
3. Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
   d:Track:Q217595d:Track:Q24255573d:Track:Q1547776
4. OPAC SBN
   d:Track:Q105086090
5. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
6. RKDartists
   d:Track:Q17299517
7. Hommage des écrivains étrangers à Paul Valéry
8. Список наград, 1925, с. 33.

Література

• Exposition internationale des arts décoratifs et industriels modernes, Paris 1925 : Liste des rècompenses [Список наград] : [фр.] / Ministère du commerce, de l'industrie, des postes et des télégraphes. — Paris : Imprimerie Nationale, 1925. — 176 p.
• Giorgio Nicodemi: Adolfo Wildt. 3 видання, Hoepli, Mailand 1945 (англійською мовою).
• Paola Mola (вид.): Adolfo Wildt: ein italienischer Bildhauer des Symbolismus. Druck- und Verl. -Ges., Darmstadt-1990 (Katalog zur gleichnamigen Ausstellung, Mathildenhöhe, Darmstadt, 25. März-17. Juni 1990).
• Elena Pontiggia (вид. ): L'arte del marmo / Adolfo Wildt. Abscondita, Mailand 2002 ISBN 88-8416-006-5 (італійською мовою).

Посилання

• Біографія на scultura-italiana.com (італ.)
• Вибрані роботи А Вільдта