Абсолютна зоряна величина

Абсолю́тна зо́ряна величина́ — це видима зоряна величина (у відповідному діапазоні хвиль), яку мав би астрономічний об'єкт, розташований на стандартній відстані 10 парсеків від спостерігача (за відсутності поглинання світла)^[1].

Абсолютну зоряну величину запроваджено для порівняння яскравості об'єктів незалежно від відстані до них. На відміну від видимої зоряної величини абсолютна зоряна величина є фізичною характеристикою самого небесного тіла.

Абсолютну зоряну величину M можна визначити через видиму зоряну величину ${\displaystyle m\!}$, якщо знати відстань до об'єкта ${\displaystyle d\!}$ в парсеках за формулою:

${\displaystyle M=m-5{\text{lg }}{\frac {d}{10}}=m-5({\text{lg }}d-1)\,}$.

Через абсолютні зоряні величини можна обчислити світності зір:

${\displaystyle {\text{lg}}{\frac {L}{L_{\odot }}}\ =0,4(M_{\odot }-M),}$, де ${\displaystyle M_{\odot }=4.77\!}$ — абсолютна зоряна величина Сонця.

Залежно від того, в якій фотометричній системі виражено зоряну величину, розрізняють візуальну (M_V), фотометричну (M_B), болометричну (M_bol) та інші види абсолютної зоряної величини.

Абсолютні зоряні величини окремих зір лежать у діапазоні від –10^m для найяскравіших нових^[2] до +15^m для найтьмяніших об'єктів — коричневих карликів.

Тіла Сонячної системи

Інколи абсолютною зоряною величиною називають стандартну зоряну величину, яка застосовується для вимірювання блиску астероїдів, планет, комет та інших тіл Сонячної системи. В англійській мові абсолютну й стандартну зоряні величини називають одним терміном (англ. absolute magnitude), і розрізняються вони лише позначенням — M або H відповідно. У цьому випадку абсолютна величина (Н) визначається як видима зоряна величина, яку мав би об'єкт, що спостерігається в повній фазі, якби він перебував на відстані в одну астрономічну одиницю як від Сонця, так і спостерігача, тобто так, ніби спостерігач перебуває в центрі Сонця.

Джерела

1. Зоряна величина абсолютна // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 185. — ISBN 966-613-263-X.
2. Ю. П. Псковский (1985). Глава III. Обыкновенные новые звезды. Новые и сверхновые звезды ((рос.)) (вид. 2). М.:  . Архів оригіналу за 12 січня 2011. Процитовано 16 листопада 2010. {{cite book}}: стрип-маркер templatestyles в |language= на позиції 1 (довідка)

Посилання

• Reference zero-magnitude fluxes [Архівовано 22 лютого 2003 у Wayback Machine.]
• The Magnitude system [Архівовано 18 березня 2012 у WebCite]
• About stellar magnitudes [Архівовано 7 червня 2015 у Wayback Machine.]
• Obtain the magnitude of any star [Архівовано 27 листопада 2006 у Wayback Machine.] — SIMBAD