Більше 15-ти років прожив у Санкт-Петербурзі. За цей час встиг попрацювати на телевізійних каналах Росії, Грузії та України. Робив проєкти для російських телеканалів Discovery, РТР Планета, П'ятий канал, TV 100, грузинського телеканалу «Перший інформаційний кавказький» та українських каналів Інтер, НТН, 5 канал, Перший Національний, ICTV та інших. Паралельно працював у Санкт-Петербурзькій студії документальних фільмів.
У 2014 році після початку бойових дій на сході України пішов служити добровольцем у підрозділ спецпризначення. Брав участь у боях біля Донецького аеропорту, в Маріуполі та Дебальцевому. Був речником Штабу оборони Маріуполя й одним із організаторів оборони міста в 2014 році[1]. Після контузії став одним із засновників Перший добровольчий мобільний шпиталь імені М. Пирогова, де обіймав посаду заступника начальника штабу. За 1,5 роки роботи госпіталю медичну допомогу отримали близько 4500 пацієнтів, серед яких були як військові, так і цивільне населення.
Після закінчення військової служби створив компанію Production Center ltd, що займається кіновиробництвом, створенням циклових проектів для українських та російських телеканалів. Зробив декілька резонансних документальних фільмів та театральних поставок, які мали значний вплив на українське суспільство, оскільки мали на меті розібратися не стільки у причинах війни, скільки у змінах в свідомості людей. Найбільш відомі роботи: документальні стрічки «Дебальцеве»[2] і «Резервісти», а також театральні постановки «Аеропорт» (на основі однойменної книги Сергія Лойка)[3] та «Котел».
