Особливість гімну така, що кожен рядок першої строфи виконується на ступінь вище попередньої. В XI століттіГвідо Аретинський придумав систему сольмізації, в якій встановив збережені до наших днів складові назви ступенів звукоряду: ут (згодом замінена на до), ре, мі, фа, соль, ля. Спочатку, назв було шість, оскільки Гвідо використовував гексахорд. Склад сі був доданий в XVIII столітті за першими літерами слів Sancte Ioannes. Оскільки закритий склад ут незручно виконувати, в XVII столітті Джованні Баттіста Доні запропонував замінити його на до в честь Господа (лат.Dominus). Він же запропонував сьому сходинку позначати складом бі.
↑Рідше на те саме свято використовується інша (не приналежна Гвідо) мелодія — четвертого тону; див., наприклад, в айнзидельнском монастирському антифонарии (Antiphonarium Eremi Beatae Mariae Близько.
Література
Chailley J. Ut queant laxis et les origines de la gamme // Acta musicologica 56 (1984), p.48-69.
Лебедев С.Н. Послание Гвидо: знакомый текст о незнакомом распеве // Научный вестник Московской консерватории, 2015, № 1, с.23-47 (русский перевод «Послания» с комментариями).