USS Barbero (SS-317)

Barbero у 1955 році, після конверсії в носій керованих ракет
Історія
США
Назва:	USS Barbero (SS-317)
Замовлений:	6 червня 1942
Будівник:	General Dynamics Electric Boat, Ґротон, Коннектикут
Закладений:	25 березня 1943
Спуск на воду:	12 грудня 1943
На службі:	29 квітня 1944
Доля:	7 жовтня 1964 був використаний як мішень та затонув поблизу Перл-Гарбору
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу Балао
Водотоннажність:	1550 над водою, 2460 при зануренні
Довжина:	95,02 м
Ширина:	8,31 м
Осадка:	5,13 м
Двигуни:	4 дизелі General Motors Model 16-278А V16 потужністю 4 МВт 4 електромотори General Electric потужністю 2 МВт
Швидкість:	20,25 вузла (над водою), 8,75 вузлів (при зануренні)
Дальність плавання:	20000 км при швидкості 10 вузлів (над водою)
Автономність:	75 діб
Максимальна глибина:	120 м
Екіпаж:	10 офіцерів, 70 – 71 матрос
Озброєння:	10 × 533 мм торпедних апарата (6 носових, 4 кормових), 24 торпеди 1 × 127 мм палубна гармата / 50 калібрів, зенітне озброєння 1 х 40 мм Бофорс та 1 х 20 мм Ерлікон

«Барберо» (англ. USS Barbero (SS-317)) – підводний човен військово-морських сил США типу «Балао», споруджений під час Другої Світової війни.

Човен спорудила компанія General Dynamics Electric Boat на верфі у Ґротоні, штат Коннектикут. Після проходження випробувань поблизу Ньюпорту (Род-Айленд) та Кі-Вест (Флорида) човен 22 червня 1944-го вирушив до місця служби та 15 липня прибув до Перл-Гарбору, де увійшов до складу Тихоокеанського флоту.

Походи

Всього човен здійснив два бойові походи.

1-й похід

9 серпня 1944-го «Барберо» вийшов із бази, 13 серпня зайшов для бункерування на атол Мідвей, після чого попрямував в район східного виходу з протоки Сан-Бернардино (через неї можна вийти із внутрішніх морів Філіппін між островами Лусон та Самар). Його головним завданням було перехоплення японських кораблів, котрі могли б спробувати вийти у Філіппінське море для протидії запланованій операції по оволодінню архіпелагом Палау. Втім, японці ніяк не відреагували на вторгнення, а єдина за весь час патрулювання атака «Барберо» на патрульний корабель завершилась безрезультатно. Під кінець походу, 23 та 24 вересня, човен обстріляв із 127-мм гармати радіолокаційну станцію на невеликому острові Батаг, котрий лежить біля північного узбережжя Самару. У підсумку «Барберо» 4 жовтня прибув до Фрімантлу на західному узбережжі Австралії.

2-й похід

26 жовтня у складі «вовчої зграї», до якої також входили підводні човни Haddo та Redfin, «Барберо» відбув для бойових дій у Південно-Китайському морі. 29 жовтня він зупинився для бункерування у затоці Ексмут, після чого в ніч на 1 листопада пройшов через протоку Ломбок (веде з Індійського океану до внутрішніх морів Індонезії). Тут човен потрапив під обстріл берегових батарей та патрульних кораблів, котрим, втім, не вдалось завдати йому якихось ушкоджень. Невдовзі «Барберо» у Макассарській протоці (за півтори сотні кілометрів на північний захід від порту Макасар) потопив вантажний корабель. А 8 листопада, перебуваючи вже у Південно-Китайському морі, «зграя» за чотириста кілометрів на захід від Маніли зустріла невеликий конвой із двох танкерів, один з яких потопив «Барберо», а другий – Redfin. Зайшовши на три дні для поповнення запасів торпед та незначних ремонтних робіт на острів Міос-Военді (поряд з островом Біак, в районі затоки Чендравасіх на заході Нової Гвінеї), Barbero повернувся до Південно-Китайського моря. Тут в кінці грудня поблизу північного узбережжя острова Борнео (за сто тридцять кілометрів від Сараваку), човен потопив мисливець за підводними човнами Ch-30. Наступного дня вже біля західного узбережжя острова Barbero знищив вантажне судно зі складу конвою.

27 грудня 1944-го під час проходження протоки Ломбок на перископній глибині човен зазнав пошкоджень від скинутої на нього авіабомби. Двигуни одного борту вийшли з ладу, так що після прибуття до Фрімантлу «Барберо» відправили на ремонт. Лише 7 березня 1945-го він зміг досягти розташованої на атлантичному узбережжі США верфі Portsmouth Navy Yard (Кіттері, штат Мен). Після завершення ремонту човен прибув до Перл-Гарбору 15 серпня 1945-го, на наступний день після капітуляції Японії.^[1]

Післявоєнна доля

Навесні 1946-го човен «Барберо» вивели в резерв. За два роки його переобладнали у вантажний підводний човен та відправили на Тихоокеанський флот. Тут «Барберо» використовували до літа 1950-го, після чого знову зарахували до резерву.

В 1955-му «Барберо» пройшов другу модернізацію, на цей раз у носія крилатих ракет з ядерним боєзарядом Regulus I. На палубі розмістили ангар для двох ракет та пускову установку. У 1956-му «Барберо» перевели до Атлантичного флоту, де він діяв три наступні роки, а з 1959-го по 1963-й рік човен ніс службу на Тихому океані.

7 жовтня 1964-го «Барберо» був використаний як мішень та потоплений біля Перл-Гарбору підводним човном Swordfish.

Бойовий рахунок

Дата	Назва	Тип	Тоннаж	Місце
02.11.1944	Курамасан-Мару	вантажне	1995	4°30'S 118°20'E
08.11.1944	Сімоцу Мару	танкер	2854	14°1'N 117°17'E
24.12.1944	CH-30	мисливець за підводними човнами		2°45'N 110°53'E
25.12.1944	Дзюнпо Мару	вантажне	4277	1°10'N 108°20'E

Джерела

• Т. Роско, «Боевые действия подводных лодок США во Второй Мировой войне», Москва, 1957, Издательство иностранной литературы (сокращенный перевод с английского, Theodore Roscoe “United States submarine operations in World War II”, Annapolis, 1950

Примітки

1. Barbero (SS-317) of the US Navy - American Submarine of the Balao class - Allied Warships of WWII - uboat.net. uboat.net. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.