Комп'ютер SWAC. Видно пам'ять на трубках Вільямса (у центрі, позаду)Блок пам'яті SWAC на трубці ВільямсаМатриця точок на екрані трубки пам'яті комп'ютера SWAC
Так само, як і комп'ютер SEAC, збудований приблизно у той самий час, SWAC був невеликою проміжною машиною, спроектованою для максимально швидкої побудови і вводу до експлуатації, поки Бюро чекало на потужніші машини від інших виробників (зокрема, машину RAYDAC від корпорації Raytheon).
У машині було 2300 електронних ламп. Обсяг оперативної пам'яті на трубках Вільямса складав 256 слів по 37 біт. Машина могла виконувати лише 7 базових інструкцій: додавання, віднімання, множення (з одинарною або подвійною точністю), порівняння, «вибірку даних» (англ.data extraction), введення і виведення. Через кілька років до машини додали пам'ять на магнітному барабані.[2]
З введенням у дію у серпні 1950 року,[3]:3 SWAC став найшвидшим комп'ютером у світі, і тримав цей статус до закінчення машини IAS рік потому.
Додавання двох чисел і збереження результату займало 64 мікросекунди, множення — 384 мікросекунди. Комп'ютер використовувався Бюро до 1954 року, коли відділення у Лос-Анджелесі закрилося, а потім Каліфорнійським університетом у Лос-Анджелесі до 1967-го (з модифікаціями). В університеті година роботи машини тарифікувалася по 40 USD за годину.
У січні 1952 року Рафаель Робінсон, працюючи з комп'ютером SWAC, відкрив п'ять чисел Мерсенна — найбільші з простих чисел, відомих на той час: у цих числах було 157, 183, 386, 664 і 687 знаків.[4]
Також машина SWAC стала ключовою у здійсненні складних обчислень, потрібних для рентгенівського аналізу структури вітаміну B12, здійснених Дороті Годжкін.[5] За дану роботу Годжкін отримала Нобелівську премію з хімії 1964-го року.
