Довжина птаха становила 15 см. Забарвлення було переважно блискучо-чорним, верхня частина голови, горло і гузка рудими, гузка також була поцяткована чорними плямками. Дзьоб і лапи були чорними. У молодих птахів тім'я і горло були поцятковані рудими плямками, нижня частина тіла у них була коричнювато-охристою, махові пера темно-сірими, спина і гузка коричнюватими з рудувато-оливковим відтінком[4][5].
Поширення і збереження
Сент-кіттські вівсянки-снігурці були ендеміками острова Сент-Кіттс. Дослідники припускають, що раніше вони були поширені на більшій території, зокрема на сусідніх островах Невіс і Сінт-Естатіус, які були поєднані з Сент-Кіттсом під час останнього льодовикового максимуму, однак викопних решток виду з цих островів немає[6]. У 1880-х роках сент-кіттські вівсянки-снігурці жили лише у гірських тропічних лісах на схилах гори Ліамуїґа, і були досить поширеним видом в межах свого ареалу. Однак у 1920-х роках вид перебував на межі зникнення, а останній зразок птаха був отриманий у 1929 році. Причиною вимирання виду може бути знищення природного середовища, хижацтво з боку інтродукованих видів тварин і низка катастрофічних ураганів. За деякими неперевіреними свідченнями, сент-кіттську вівсянку-снігурця спостерігали, зокрема, у 1993 році[7][8][9]. Однак, під час експедицій 1993, 2012 і 2021 років науковцям не вдалось зафіксувати птаха[10][11].
Примітки
↑Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 06 квітня 2022.