Mare Tranquillitatis pit (западина моря Спокою) — еліптичний отвір на поверхніМісяця в морі Спокою, розташований приблизно за 400 кілометрів від місця посадки Аполлона-11[1]. Западина була створена лавовим тунелем і є найглибшою відомою западиною на Місяі з радіусом понад 100 метрів. Ця деталь рельєфу є першою доведеною місячною печерою[1][2][3]. Це природне укриття потенційно може бути використане як місячна база[4].
Опис
Западина розташована на поверхні Місяця в точці з координатами 8,3355°N, 33,222°E. Радарне зображення показало, що глибина центральної западини становить близько 105 метрів, а глибина навколишнього заглиблення - близько 20 м. Діаметр навколишнього заглиблення коливається від 140 до 146 метрів, а діаметр центральної западини – 88–100 метрів. Стінки западини на зображеннях видно на глибину близько 80 метрів. Радарні зображення показують, що порожнина охоплює всю окружність ями на глибині приблизно 40 метрів під поверхнею Місяця[5].
Дно западини під її східним боком нахиляється вниз під кутом від 10° до 20° на глибину щонайменше 135 метрів. Решта дна безпосередньо під отвором западини рівна і вкрита валунами, у тому числі два валуни розміром 8–10 метрів розташовані в південно-західній ділянці дна западини. Западина містить навислі стіни з північної, східної та західної сторін. Зображення не показують будь-яких особливих геологічних структур на поверхні поблизу ями[5].
Система печер
Радарні дослідження показують, що дно Mare Tranquillitatis pit простягається під землю за межі отвору принаймні на десятки метрів, потенційно вказуючи на наявність печери[1]. Дослідження печери на основі радіолокаційних даних показує, що розмір підземної частини становить не менше 40 метрів в ширину, тягнучись до західної сторони западини. Западина утворилася з обваленого лавового тунелю[6]. Дослідженням ще належить визначити, чи ця западина пов’язана з іншими місячними западинами[4].
Дослідження
Западину вперше виявили в 2009 році камери орбітального апарату SELENE[7]. Радарні дослідження, проведені науковою групою на чолі з професорами Університету Тренто Леонардо Каррером і Лоренцо Бруццоне та опубліковані 15 червня 2024 року, використовували радарні зображення з орбітального апарату Lunar Reconnaissance Orbiter, щоб визначити форму та структуру западини та пов’язані з нею геологічні структури[1][4].
Потенційне місце місячної бази
Дослідники відзначили, що підземний простір, пов’язаний з ямою, може зробити її потенційним місцем для майбутньої місячної бази, оскільки печера захищена від сонячного світла, космічних променів і мікрометеоритів. Вони також стверджували, що було б легше встановити та підтримувати місячну базу порівняно з будівництвом на поверхні, навіть враховуючи необхідність укріплювати стінки печери, щоб запобігти їх обвалу[6]. Місячна база в такій западині могла б дозволити астронавтам проводити довготривалі місячні місії[4].
