PROFILBARU.COM

**K-pop**
K-pop
Стилістичні походження	танцювальна музика, електронна музика, синті-поп, хіп-хоп, рок, сучасний ритм-енд-блюз
Походження	Південна Корея, початок 1990-их
Типові інструменти	спів, реп, драм-машина, ударні, бас-гітара, клавішні, фортепіано, семплер, секвенсор, синтезатор, вокодер, Auto-Tune, випадкове використання різних інших інструментів, таких як мідні духові і смичкові
Популярність	більша у всій Східної Азії
Похідні жанри	Q-pop
Інші теми
	J-pop, C-pop, Q-pop

K-pop, кей-поп^[1] (/keɪ pɔp/, абревіатура від англ. Korean pop; кор. K-팝^[2]) — музичний жанр, який охоплює безліч стилів поп-музики Південної Кореї^[3], включаючи різні напрямки танцювальної музики, електропоп, хіп-хоп і сучасний ритм-енд-блюз.

Згідно з автором американського музичного журналу «Rolling Stone», K-pop являє собою «суміш модної західної музики і високоенергетичного японського попа» і «полює за головами слухачів за допомогою повторюваних „чіплялок“, іноді англійською мовою». K-pop «йде по лінії змішання стилів, поєднує і спів, і реп, і робить особливий наголос на виступи на сцені і потужні візуальні ефекти»^[4].

K-pop — це не просто музика, K-pop перетворився на субкультуру, яка має популярність серед молодих людей у всьому світі. Завдяки Інтернету і доступності цифрового контенту, K-pop досягає неймовірно широкої аудиторії^[5].

K-Pop як інструмент примирення Південної та Північної Кореї

Одним із досягнень жанру є практичні результати у процесі зближення Південної та Північної Кореї («КНДР»).

Ще з 1950-х років Південна Корея за допомогою гучномовців через кордон транслювала музику K-pop у напрямку КНДР. Це декадами дратувало північнокорейских прикордонників. В 2015 році напруга виросла до такого рівня, що КНДР почала атакувати гучномовці на території сусідньої держави^[6].

Але вже 31 березня 2018 року Південна Корея відправила у КНДР 160 артистів, включно з багатьма зірками К-попу, для виступу на концерті «Весна іде» (Spring Comes). На концерті був присутнім Лідер КДНР Кім Чен Ин і йому концерт сподобався. Він змінив свій розклад, щоб зустрітися з південнокорейською к-поп-групою Red Velvet.

На концерті «Spring Comes» Кім Чен Ин сказав виконавцям з Півдня, що дві країни «повинні частіше проводити культурні та мистецькі заходи разом»^[7].

Дослідження впливу

Міністр культури Південної Кореї До Чжунхван вважає, що К-поп мав значний культурний вплив на громадян КНДР. За словами професора Руальда Малінгкая (Roald Maliangkay), директора Інституту Кореї в Австралійському національному університеті, є підстави для того, що K-pop став музичним експортом Південної Кореї:

«К-поп звучить оптимістично і сильно, а тексти пісень зображають сильний об'єднаний південнокорейський фронт. К-поп є засобом пропаганди, він показує Південну Корею як гіпер-модерну, багату країну, яка населена лише пристрасними та привабливими людьми».

Важливою частиною цього рівняння є орієнтація K-pop на батьків. Малінгкай стверджує:

«K-pop не має політичних чи релігійних послань, не говорить про секс, наркотики чи агресію. Це робить його приємною альтернативою більшій частині того, що мають північні корейці. К-поп важливий для більшої частини корейського суспільства, але це не представляє корейське суспільство в цілому. Лірика не виражає суспільно-політичні проблеми народу. K-pop просто створює імідж.»

Цей імідж обумовлений також цензурою Південної Кореї. Міністерство рівності та сім'ї має повноваження цензурувати будь-яку музику^[8], яку воно вважає занадто політизованою. Громадська телекомпанія KBS заборонила пісню з останнього альбому суперзірки кей-попу Psy.

Контроль та підтримка жанру К-поп урядом Південної Кореї

Вірячи в значення K-pop, Південна Корея зробила його офіційним пріоритетом ще в 1998 році, коли сформувала Міністерство культури і туризму. У агентстві був цілий відділ, присвячений виключно цьому жанру, з метою підтримки індустрії поп-музики в країні та сприяння виникненню перших колективів, таких як Seo Taiji & Boys.

Уряд Кореї підтримує K-pop фінансово^[9], включаючи фонд в розмірі 1 мільярд доларів для допомоги галузі у 2005 році За даними Корейського рекламного агентства з питань вмісту, квитки на концерти K-pop та пов'язані товари у 2016 році склали рекордну суму в 4,7 мільярда доларів. Південна Корея заробила приблизно 5 доларів за кожен 1 долар, вкладений у розвиток K-pop.

Окрім прибутковості, К-поп є також є засобом підвищення рейтингу Південної Кореї у світі. К-поп свідомо розроблений, щоб звертатися до глобальної аудиторії. Південнокорейські політики та бюрократи використали K-pop для укріплення «м'якої сили» Південної Кореї — щоб показати, наскільки сучасною, витонченою і розвиненою країною вони є.

Виконавці K-pop вважаються послами Південної Кореї, тому часто вимушені проявляти досконалість у кожному аспекті свого життя. Наприклад, член гурту BigBang написав публічний лист з вибаченням^[10] після того, як він отримав позитивний тест на марихуану^[11] під час проходження військової служби. Обмеження в контрактах багатьох виконавців К-попу перешкоджають їм займатися навіть деякими законними справами, такими як секс та знайомства.

Відомі виконавці

BTS
Twice
SF9
A.C.E
Highlight (до 2017 відомі під назвою Beast)
4minute
AOA
Astro
Ailee
Monsta X
EXO
B.A.P
VIXX
IKON
2NE1
Big Bang
БоА
2PM
GOT7
TAHITI
EXID
Block B
Girl's Day
Girls' Generation
Хьон А
Kara
Red Velvet
Blackpink
SS501
D.Holic
I.O.I
IZ*ONE
NCT
PSY
Shinee
Sistar
Seventeen
Stray Kids
Super Junior
T-ara
TVXQ
TXT
Wonder Girls
Wanna One
f(x)
INX
Tren-D
Everglow
Victon
Apink
Itzy
Infinite
BtoB
Oneus
Mamamoo
ENHYPEN
Ateez
Nmixx
IVE
kep1er
Momoland
aespa
(G)I-dle
TNX

Див. також

Примітки

↑ Кей-поп захопив світ та Україну: пояснюємо в чому унікальність популярної корейської музики. Українська правда _Життя (укр.). Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
↑ Holden, Todd Joseph Miles; Scrase, Timothy J. (2006). Medi@sia: Global Media/tion In and Out of Context (англ.). Taylor & Francis. с. 144. ISBN 978-0-415-37155-1. Архів оригіналу за 2 березня 2013. Процитовано 27 листопада 2012.
↑ Hartong, Jan Laurens (2006). Musical Terms Worldwide: A Companion for the Musical Explorer (англійська мова) . Semar Publishers. с. 15. ISBN 978-88-7778-090-4. Архів оригіналу за 2 березня 2013. Процитовано 27 листопада 2012.
↑ Jeff Benjamin (18 травня 2012). The 10 K-Pop Groups Most Likely to Break in America (англійська мова) . Rolling Stone. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 27 листопада 2012.
↑ Lina Yoon (26 серпня 2010). Korean Pop, with Online Help, Goes Global (англійська мова) . Time. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 27 листопада 2012. [Архівовано 2011-02-23 у Wayback Machine.]
↑ Oakeley, Lucas (24 лютого 2018). How K-pop Became a Propaganda Tool. theoutline.com (англ.). Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 5 червня 2018.
↑ Mehta, Ankita (2 лютого 2018). Superfan Kim Jong Un adjusted schedule to watch K-pop's Red Velvet perform (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 5 червня 2018.
↑ South Korea: Enhanced censorship on cultural contents. freemuse.org (англ.). 21 серпня 2012. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 5 червня 2018. [Архівовано 2019-01-04 у Wayback Machine.]
↑ Oh, Ingyu (1 грудня 2013). K-pop in Korea: How the Pop Music Industry is Changing a Post-Developmental Society (PDF). cross-currents.berkeley.edu (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 12 листопада 2020. Процитовано 5 червня 2018. [Архівовано 2020-11-12 у Wayback Machine.]
↑ Will, Jenny (4.06.2017). T.O.P apologizes for smoking marijuana in handwritten letter. www.allkpop.com (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 5 червня 2018.
↑ K-pop star T.O.P of BigBang arrested for marijuana use: Report. www.straitstimes.com (англ.). 1.06.2017. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 5 червня 2018.