Китайське найменування гриба — «Лінчжи» (піньїнь: Língzhī — традиційно: 靈芝, спрощено: 灵芝), але буває попадається під назвою: «лінчі», «лінгчі», «ліньчи», «ліньжи», «лінгжи», «лінджи» тощо; англійська назва з японської — «Рейші» (Reishi), а японською 霊芝 за системою Поліванова «рейсі», також Mannentake 万年茸[7][8].
Опис
На боковій ніжці червоно-коричнева лакована шапка у формі нирки зі смугами надає грибу виразного віялоподібного вигляду. У свіжого лінчжи пробкова твердість, до репродуктивного віку має білі пори, а як дозріє спори виділяються з низової сторони шапинки через порову поверхню (80–120 мкм) жовтого кольору[1].
Вирощені лінчжи.
Залежно від навколишнього середовища або умов вирощування (при вологості повітря менш ніж 85—95 %[6]), лінчжи формуються без капелюшка з тілом схожим на роги.
Поширення та середовище існування
Походження лінчжи зі Східної Азії, в природному середовищі зустрічається дуже рідко як дереворуйнівний гриб на живих і мертвих листяних деревах у теплому кліматі з високою вологістю повітря та при розпорошеному сонячному світлі. Проте із сучасними технологіями, став лікарським грибом промислового вирощування в багатьох країнах світу[1][2][3][6][7].
У хроніках «Ши цзі» I ст. до н. е. від Сима Цяня, засвідчене початкове використання поруч окремо пов'язаних слів з «芝 чжи — деревний гриб» і «靈 лін — божественний дух» у віршах імператора У-ді. Надалі, в I ст. н. е. завдяки поезії Бань Ґу, відбулося перше поєднання ієрогліфів «靈芝» разом у єдине слово, в оді присвяченій «Лінчжи»[10][11].
Здавна даоські храми звалися «обитель грибів» чжичжичань і за їх містичним вченням, вживання деревних грибів чжи (трутовиків) або ж лінчжи «гриба духів», зокрема виготовлення з нього концентрованого відвару галюциногенної дії[10], надавало послідовникам можливість бачити духів чи самім ставати духами через отримання ними магічної енергії безсмертних сянів, що перебувають на «нивах благодаті» у небесних «грибних полях» чжи тянь[12].
У філософському творі «Хуайнань-цзи»[ru] II ст. до н. е., говориться про гриб лінчжи як уособлення благородства; з якого знахарі готували запаморочливий напій[13][14]. Опис лінчжи як цілющого засобу вже наявний у легендарному давньокитайському «Травнику Шень-нуна»[en] III ст. до н. е.—III ст н. е., де до вищих рослин які сприяють просвітленню й подовженню життя належить насамперед гриб довголіття лінчжи, а потім женьшень[6][15][16][17]. Поет Цао Чжи III ст., у вірші «Безсмертя» оповідає о збиранні лінчжи заради вічного життя[18][19]. В даоському трактаті «Баопу-цзи» IV ст., повідомляється, що гриби-чжи[19][20] застосовувались для досягнення довголіття та безсмертя[6][17][21][22]. Згодом у класичному травнику Лі Шичженя«Велика фармакопея»[en] XVI ст., в переліку визначних лікарських рослин на першому місці вписаний лінчжи, а на другому знаменитий женьшень[1][6][7][23].
Разом із багатьма літературними творами о лінчжи у Китаї з низкою інших азійських країн, символіка гриба лінчжи також поширилась й в образотворчому мистецтві, набувши популярних мотивів у розмаїтих композиціях щодо довголіття в різних суспільних верствах. Від ювелірних виробів[24], кераміки[25][26][27] і меблі[26], до художнього живопису[10] та лубочних малюнків народної творчості[25][28], одежі[25] тощо.
Лінчжи — відомий гриб своїми лікувальними властивостями. Багато століть використовувався для зміцнення здоров'я та довголіття в Китаї, Японії та інших країнах Східної Азії. Лінчжи підвищує імунітет і є протипухлинним засобом, застосовується при аутоімунних захворюваннях, здатний гальмувати алергічні реакції. Заспокоює нервову систему й покращує пам'ять, знижує кров'яний тиск і показники цукру в крові, поліпшує серцеву функцію. Має протитромбоутворюючий ефект та зменшує рівень холестерину, нормалізує роботу печінки, використовується при гепатитах, бронхіальній астмі тощо[7][8][23].
Дослідження міжнародної некомерційної організаціїКокранівська співпраця 2015 року виявило недостатньо доказів, що обґрунтовують використання G. lucidum як препарат першої лінії лікування раку[29][30]. У ній зазначалося, що G. lucidum може мати «користь як альтернативний додаток до звичайного лікування з огляду на його потенціал посилення реакції на пухлину та стимулювання імунітету». Існуючі дослідження не підтримують використання G. lucidum для лікування факторів ризику серцево-судинних захворювань у людей із цукровим діабетом 2 типу[31].
↑Soma: Divine Mushroom of Immortality / Wasson R. G.[en] // New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1972. — С. 85. — С. 89.
↑Китай: колокольца в пыли. Странствия мага и интеллектуала / Маслов А. А.[ru] // М.: Алетейа, 2005. — 376 с. — ISBN 5-98639-025-3 — С. 74, 356, 367.
↑Философы из Хуайнани. Хуайнаньцзы [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.] / Пер. Л. Е. Померанцевой. Сост. И. В. Ушаков // М: Мысль, 2004. — 430 с. — ISBN 5-244-00984-2 — С. 267. «Шаманок (Ушань) — гора в пров. Сычуань. Из гриба цзычжи (другое название — линчжи) мудрецы делали дурманящий напиток. О дереве гаося аналогичных сведений как будто нет. Комментарий говорит, что это высокое дерево с плотной шелковистой древесиной белого цвета и что гаося и цзычжи символы благородства, а чернобыльники и полынь — символы ничтожества.» — С. 50: «На горе Шаманок послушны ветру и покорны огню как дерево гаося и гриб цзычжи, так и чернобыльник и полынь все погибают вместе.»
↑Поздние даосы о природе, обществе и искусстве («Хуайнаньцзы» — II в. до н. э.) // Померанцева Л. Е. / М.: Издательство Московского университета, 1979. — 240 с. — С. 145, 220.
↑Классическая поэзия Индии, Китая, Кореи, Вьетнама, Японии / М.: «Художественная литература», 1977. — Китай: С. 193. Сост. и вступ. ст. Л. Эйдлина «Китайская классическая поэзия» // (пер. Черкасский Л. Е.[ru]) — С. 207 [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Цао Чжи «Бессмертие» Открыты мне Небесные врата, Из перьев птиц я надеваю платье; Взнуздав дракона, мчусь я неспроста Туда, где ждут меня мои собратья. Я линчжи рву в восточной стороне, В краю бессмертных, у границ Пэнлая; Ты снадобье прими, сказали мне, И будешь вечно жить, не умирая.
↑ абМифологический словарь / гл. ред. Мелетинский Е. М. // М.: Советская энциклопедия, 1990. — 672 с. — ISBN 5-85270-032-0 — С. 595—596. ЧЖИ, линчжи́ («чудесный чжи»), шэньчжи́ («волшебный чжи»), линцао («чудесная трава»), в китайской народной мифологии волшебный гриб. Наиболее ранние упоминания о Ч. встречаются в 3 в. н. э. (стихи Цао Чжи). Считалось, что Ч. дарует долголетие и даже может возвращать к жизни умерших. В ранних записях Ч. — красного цвета, в средневековых сочинениях упоминаются зелёные, красные, жёлтые, белые, пурпурные Ч. Волшебный пятицветный Ч. считался знаком совершенномудрого князя. Различались также шичжи («каменные Ч.»), растущие будто бы на скалах, жоучжи («мясистые Ч.») и др. Особо почитались Ч., растущие на тысячелетних деревьях, либо подле их корней, обладающие целебными свойствами. Изображения Ч. как символа долголетия чрезвычайно популярны в китайской живописи.
↑Энциклопедия сверхъестественных существ [Архівовано 13 листопада 2021 у Wayback Machine.] / Королёв К. М. // М.: Эксмо; СПб.: Мидгард, 2006. — 720 с. — ISBN 5-699-10432-1 — С. 687. ЧЖИ (ЛИНЧЖИ, ШЭНЬЧЖИ, ЛИНЦАО). В китайской мифологии волшебный гриб, дарующий долголетие и обладающий способностью воскрешать мертвых. Пятицветный гриб чжи считался олицетворением совершенной мудрости правителя. Известны многие разновидности этого гриба, в том числе шичжи, растущие на скалах, жоучжи («мясистые грибы») и др. Особо почитались грибы чжи, растущие на тысячелетних деревьях.
![Залежно від навколишнього середовища або умов вирощування (при вологості повітря менш ніж 85—95 %[6]), лінчжи формуються без капелюшка з тілом схожим на роги.](%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Hokkaido_Reishi%27s_Deer_Horn_Shape_Reishi.JPG)
