Літак розроблявся компанією Breda[en] за концепцією штурмовика з високими льотними характеристиками, які мали б дозволяти йому успішно змагатися з винищувачами. Ba.65 продемонстрував середню ефективність під час Громадянської війни в Іспанії, а до початку Другої світової вже морально застарів і використовувався тільки епізодично.
На початку 30-тих років полковник авіації Амадео Мечоцці[en] запропонував концепцію штурмовика здатного наносити удари за лінією фронту, при цьому не потребувати прикриття винищувачами. Для цього від нового літака вимагались високі льотні характеристики. В 1933-34 роках за цією концепцією було побудовано два літаки: Caproni A.P.1 і Breda Ba.64, але вони не задовільнили вимоги армії. Конструктори фірми Breda[en] Антоніо Парано і Джузеппе Панзері продовжили доопрацьовувати свій варіант літака і запропонували нову модель — Ba.65.
Новий літак був суцільнометалевим одномоторним монопланом з шасі, що прибиралось. Літак міг виготовлятись в двох варіантах — одномісному, або двомісному. Також передбачалось використання різних двигунів. Перший прототип був оснащений 14-ти циліндровим двигуном GR 14K і піднявся в повітря в вересні 1935 року. Вже в червні 1936 почалось серійне виробництво яке продовжувалось до липня 1939 року. Всього було виготовлено 263 літаки різних конфігурацій.[1]
Модифікації
Ba.65 з двигуном GR 14K (880 к.с.) — оснащувався двома курсовими 12,7 мм кулеметами, двома курсовими 7,7 мм кулеметами і в двомісних варіантах ще одним 7,7 мм кулеметом в кабіні стрільця. Маса бомбового навантаження — 400 кг. (4 × 100 кг бомби, або 168 × 2 кг бомби). (81 екз.)
Ba.65 з двигуном Fiat A.80 (1000 к.с.) — випускався з 1937 року і продався на експорт (162 екз.)
Ba.65 з двигуном Piaggio P.XI (1000 к.с.) — експортний варіант для Чилі. (20 екз.)
Першими Ba.65 отримали два штурмові стормо — 5-ту[it] і 50-ту[it]. В квітні 1937 року 23 Ba.65 були відправлені в Іспанію для боротьби на стороні франкістів. Там Ba.65 використовувався в багатьох ролях — як винищувач, як бомбардувальник і як штурмовик. В останній ролі Ba.65 показав себе з гарної сторони забезпечуючи необхідну вогневу підтримку, але як винищувач показав себе погано збивши тільки один АНТ-40. На момент закінчення війни 11 Ba.65 залишались справними і були передані Іспанії.
На початок 1939 року Ba.65 залишались тільки в 50-му стормо, який був передислокований в Лівію, а на момент вступу Італії в війну (10 червня 1940) в строю вже не залишалось жодного Ba.65, вони були законсервовані і готувались до зламу. Але в червні-липні їх розконсервували і передали двом ескадрильям 50-ї стормо. В вересні ці ескадрильї підтримували італійський наступ на Сіді-Баррані, а в січні відбивали британський контрнаступ. В основному вони залучались до місій безпосередньої підтримки військ, але деколи завдавали ударів в тилу противника. Окрім бойових втрат Ba.65 страждали від пустельного пилу оскільки двигуни Fiat A.80 були спроектовані для висотних бомбардувальників. Останній бойовий виліт відбувся 28 січня 1941 року.
В Іраку 15 Ba.65 стояли на озброєнні в 5-ї ескадрильї, яка брала участь в повстанні Рашида Алі весною 1941 року. Ba.65 здійснили декілька вильотів проти британських військ, але втрати були високими — в строю залишилось тільки 2 справні літаки.
Чилі отримали своїх 20 Ba.65 в грудні 1938 року. Ними оснастили 4-ту авіагрупу, яка почала освоювати нову техніку. При цьому відбулась ціла низка аварій, дві з загибеллю пілотів, що викликало лавину критики. В результаті останній політ Ba.65 відбувся 1941 року, хоча офіційно літак був знятий з озброєння тільки в 1946.
Португалія купила 10 Ba.65, але вони теж прослужили не довго — 15 лютого 1941 року ураган завалив дах ангару на авіабазі Сінтра і всі літаки були втрачені.[1]
Література
Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877.(рос.)