PROFILBARU.COM

2А26 (Д-81)
2А26 (Д-81)
Тип	гладкоствольна гармата
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	з 1968
Оператори	СРСР
Історія виробництва
Розробник	ОКБ-9
Розроблено	1968
Виробник	Завод №9; Завод № 172
Варіанти	див. «Варіанти»
Характеристики
Вага	2,35 т
Довжина	6,35 м
Калібр	125 мм
Казенник	горизонтально-клиновий
Відбій	гідропневматичне
Підвищення	-5…+15
Траверс	360
Темп вогню	8 пострілів за хвилину
Дульна швидкість	БПС: 1715…1800 м/с; БКС: 905…950 м/с; ОФС: 760 м/с
	Дальність вогню
Ефективна	БПС: 3000 м; БКС: 3000 м; ОФС: 4000 м
Максимальна	ОФС: 10000 м
Система живлення	автоматичне
	2А26 у Вікісховищі

Д-81 (Індекс ГРАУ 2А26) — радянська гладкоствольна танкова гармата. Розроблена у Свердловському ОКБ—9.

Історія створення

З появою у потенційних супротивників Радянського Союзу нових танків M60 і Чіфтен, склалася думка, що з бронею цих танків гармати калібру 115 мм ефективно боротися не могли. 15 червня 1961 року відбулося засідання Державного комітету з оборонної техніки, на якому були визначені параметри нової гармати. Після розгляду проектів, запропонованих ОКБ-9, прийнятий був проект 125 мм танкової гармати Д—81. Гарматою пропонувалося оснастити танки Т-62 і «Об'єкт 432». 11 серпня 1962 року вийшла постанова Міністерства оборони про початок повномасштабних робіт по новій гарматі. Паралельно з гладкоствольним варіантом, велася робота над 122 мм нарізним варіантом Д—83. Нарізний і гладкоствольний варіанти повинні були відрізнятися один від одного тільки стволом. Розробка стабілізатора велася в ЦНДІ—173. До квітня 1963 року була готова і відправлена в Павлограда перша балістична установка Д—81БЛ, встановлена на лафет 203-мм гаубиці Б-4. Для установки в танк «Об'єкт 432» в липні 1963 року було відправлено балістичну установка Д-81БТ. До квітня 1964 року Заводом № 9 були виготовлені п'ять зразків Д-81. Два екземпляри були відправлені до Харкова для установки на «Об'єкт 432», ще два — в Нижній Тагіл для монтажу в «Об'єкт 167». П'ятий екземпляр був залишений на заводі для випробувань. Для відпрацювання пострілів до кінця квітня 1964 року в ЦНДІ—24 був доставлений перший зразок танка з 125 мм гарматою. За результатами випробувань був підібраний єдиний заряд для кумулятивних і осколково-фугасних снарядів. Після порівняння результатів випробувань гармат Д—81 і Д—83, вибір був зроблений на користь першої. 20 травня 1968 року, гармата Д—81 була прийнята на озброєння під позначенням 2А26 в складі Середній танк «Об'єкт 434»^[1]^[2].

Опис конструкції

Основними складовими 2А26 були: ствол, який складався з труби, яка скріплюється кожухом у каморній частині, казенник і ежектор. У гарматі використовувався затвор горизонтально—клинового типу і напівавтоматика скалочного типу. Ударно—спусковий механізм складався з електричного спуску і електрозапального пристрою. Ствольна група кріпилася в суцільнолитий люльці обойменного типу. Завдяки поєднанню осі цапф з центром тяжкості гармати частина гармати, яка коливається була врівноважена у вертикальній площині. В обоймах казенника кріпилися циліндри гідравлічних противідкатних пристроїв. Максимальна довжина відкату становила 340 мм^[3].

Боєприпаси

Таблиця ТТХ пострілів, які використовують для стрільби з гармати 2А26^[4]
Індекс пострілу	Індекс снаряда	Індекс заряду	Вага пострілу, кг	Вага снаряда, кг	Вага заряду, кг	Бронепробиття, мм/град^{[вн 1]}
Бронебійні підкаліберні снаряди
3ВБМ3	3БМ9/3БМ10	4Ж40	19,6	5,67	5,0/5,0+3,4	245/0°
3ВБМ6	3БМ12/3БМ13	4Ж40	19,6	5,67	5,0/5,0+3,4
3ВБМ7	3БМ15/3БМ18	4Ж40	20,0	5,9	5,0/5,0+3,4	400/0°
3ВБМ8	3БМ17/3БМ18	4Ж40	20,0	5,9	5,0/5,0+3,4
3ВБМ9	3БМ22/3БМ23	4Ж40	20,2	6,55	5,0/5,0+3,4
3ВБМ11	3БМ26/3БМ27	4Ж63	20,43	7,05	5,3/5,3+2,9
Бронебійні кумулятивні снаряди
3ВБК7	3БК12(М)	4Ж40	29,0	19,0	5,0	220/60°
3ВБК10	3БК14(М)	4Ж40	29,0	19,0	5,0
3ВБК16	3БК18(М)	4Ж40	29,0	19,0	5,0
Осколково-фугасні снаряди
3ВОФ22	3ОФ19	4Ж40	33,0	23,0	5,0	—
3ВОФ36	3ОФ26	4Ж40	33,0	23,0	5,0	—
Практичні кумулятивні снаряди
3ВП5	3П11	4Ж40	29,0	19,0	5,0	-
Практичні осколково-фугасні снаряди
3ВП24	3П23	4Ж40	33,0	23,0	5,0	—
Навчально-тренувальні снаряди
3ВПУ4	3ПУ12	4ПУ105	19,1	9,6	-	—
3ВПУ5	3ПУ13	4ПУ105	28,5	19,0	-	—
3ВПУ6	3ПУ14	4ПУ105	32,5	23,0	-	—

Модификації

2А26 — базова модифікація для установки в танк Т-64А
- 2А26М — модифікована версія
- 2А26М1 — модифікована версія
- 2А26М2 — модифікована версія для встановлення в танк Т-72
- 2А45 — дослідна 125 мм буксирувана протитанкова гармата Д-13 «Спрут-А»
- 2А45М — дослідна 125 мм саморушна протитанкова гармата СД-13 «Спрут-Б»
- 2А46 — 125 мм танкова гармата Д-81ТМ

Примітки

↑ Пушки советских танков 1945-70. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 25 березня 2016.
↑ О заводе — Особое конструкторское бюро №9 (рос) . Артиллерийский завод №9. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 1 грудня 2011.
↑ М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Техинформ, 2008. — № 9. — С. 46.
↑ 2А46ТО1. 125-мм танковые пушки 2А26, 2А46, 2А46-1, 2А46М, 2А46М-1, 2А46-2. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Часть 3.

Виноски

↑ Пробиття для підкаліберних снарядів вказано при дії на гомогенну сталеву броню на дальності 2000 м

Література

2А46ТО1. 125-мм танковые пушки 2А26, 2А46, 2А46-1, 2А46М, 2А46М-1, 2А46-2. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Часть 3. Боеприпасы. — Москва : Военное издательство Министерства обороны СССР, 1988. — С. 112.
А. Широкорад. ПУШКИ СОВЕТСКИХ ТАНКОВ (1945-1970 гг.) // Техника и вооружение.^{[недоступне посилання]}
М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2008. — № 9. — С. 46.