Незабаром після спалаху першого палестинського повстання в 1987 році (Перша Інтифада), жителі містечка Бейт-Сахур на околиці Вифлеєма таємно придбали 18 корів у сусідніх ізраїльських кібуцах. Це було актом опору окупаційній владі — таким чином вони могли виробляти власне молоко для своїх сімей. Комбінуючи вигадливу анімацію, інтерв'ю та архівні матеріали, документальний фільм розповідає неймовірну історію про те, як ці 18 корів стали символом опору, надихнув на автономність невелике містечко, і як вони ховалися від сотні ізраїльських солдатів, які прочісували регіон в їхніх пошуках.[1][3][4][5]
Анімація та візуальний стиль
Кадр з фільму «18 розшукуваних»
Фільм ведеться з точки зору пластилінових анімованих корів — Рікви, Рут, Лоли та Голді.[3][5] Творці фільму придали йому стиль коміксу, навіть коли йдуть кадри з інтерв'ю.[4]
Виробництво
Ідея фільму народилися у Шомалі ще в дитинстві, коли він жив у сирійському таборі для біженців, де читав комікси, один з яких був про корів Бейт-Сахуру. У дорослому віці Шомалі хотів зробити з цієї ідеї короткометражку, але знайомство з канадцями продюсером Іною Фічман та режисером Полом Кауеном змусили його передумати. Виробництво проекту тривало майже п'ять років —здебільшого через складну анімацію, а також велику відстань між двома режисерами.[4]
У фільму інтерв'ю брали у шкільного вчителя Джалала Оумсія, який придбав 18 корів, професора геології Джада Ішада, фармацевта Еліаса Рішмаві та м'ясника Вірджинії Саад. Також інтерв'ю дали двоє членів ізраїльського уряду: військовий губернатор регіону Шалтель Лаві та його радник з арабських справ Ехуд Зрахія.[5]
Музику до фільму написав Бенуа Шаре. «18 розшукуваних» був знятий у копродукції з Канадською державною службою кінематографії та компаніями Intuitive Pictures, Bellota Films та Dar Films Productions.[1] Стрічка отримала фінансування від Арабського Фонду Мистецтв та Культури, а також від SANAD та кінофестивалю в Абу-Дабі.[6]
Показ фільму на щорічному міжнародному кінофестивалі Human Rights Watch у Нью-Йорку був скасований, так як режисер Амер Шомалі не отримав американську візу через те, що йому був заборонений в'їзд до Єрусалиму ізраїльським урядом на підставі того, що він представляв загрозу безпеці.[7]
Визнання
Нагороди та номінації фільму «18 розшукуваних»[8][4][9]
↑ абCullen, Patrick. REVIEW: The Wanted 18. Point of View. Documentary Organization of Canada. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014.
.svg){kind=small}
