Гаврило Война брав участь у написанні Литовського статуту 1588 року. Нижче можна побачити фрагмент статуту, написаний ним:
"А писаръ зԑмъский маєть по-рꙋскꙋ литерами и словы рꙋскими вси листы, выписы и позвы писати, а нԑ иншимъ єзыкомъ и словы; а присԑгнꙋти маєть на врѩдъ свои писарский тыми словы: «Я, н.[айме], присегаю панꙋ богꙋ":
Влітку 1591 року підканцлер Война виїжджав до Ченстохови, ймовірно, у зв'язку з урочистостями з нагоди Успіння Пресвятої Богородиці[11]. На той момент, очевидно, він уже перейшов до католицтва.
1601 року на чолі полку Война воював із шведами в Лівонії[12]. Долучився до укладення миру зі Швецією. На початку XVII століття, натхненний попереднім успіхом, збудував у Меречі костел і фундував домініканський кляштор[13].
Був одружений із Анною Куренецькою, мали 4 синів: Станіслава — був єзуїтом у Римі, Яна — був старостою опеським, Міхала — був старостою пенянським, і Стефана Зиґмунта; і 5 доньок: Ельжбету й Урсулу — монахинь, Анну Маґдалену — дружину лідcькогомаршалкаАлександра Халецького, четверту невідомого імені — дружину старости больніцького Пйотра П'ясецького, про п'яту інформація відсутня[13].
↑ абБаравы Р. Б., Насевіч В. Л., Чарняўская Л. Л. Войны-Грычынавічы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: Том 2. Бєліцк — Гімн / гал. рэд. Б. І. Сачанка. — Мінск: «Беларуская Энцыклапедыя» імя Петруся Броўкі, 1994. — с. 348.
↑Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 134.
↑Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 173.
↑Бѣларусскій архивъ древнихъ грамотъ. — Часть I. — М., 1824. — с. 42.
↑Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 147.
↑Henryk Wisner, Wielkie Księstwo Litewskie a Moskwa: okres Smuty, [w:] Napis. Pismo poświęcone literaturze okolicznościowej i użytkowej 12, 2006, s. 101.
↑Толстой Ю. Сказанія англичанина Горсея о Россіи въ исходѣ XVI столѣтія // Отечественныя записки. Журналъ учено-литературный и политическій. — Томъ CXXVI. — С-Пб., 1859. — с. 155.
↑Карамзин Н. М. История государства Российского. — В 4 т. — Т. 4: От царствования Федора Иоанновича до конца смутного времени. — М.: DeLibri, 2014. — с. 122—123.
↑Henryk Wisner, Rzeczpospolita Wazów: Czasy Zygmunta III i Władysława IV, Warszawa, Wydawnictwo Neriton, Instytut Historii PAN, 2002, s. 108.
↑Pamiętniki Samuela i Bogusława Kazimierza Maskiewiczów, Wrocław, 1961, s. 2.
↑ абHerbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 9, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1842, s. 435.
↑Karol Żojdź, Stronnictwo Zygmunta III Wazy w Wielkim Księstwie Litewskim w latach 1603—1621, Warszawa 2018, s. 327.
Джерела
Баравы Р. Б., Насевіч В. Л., Чарняўская Л. Л. Войны-Грычынавічы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: Том 2. Бєліцк — Гімн / гал. рэд. Б. І. Сачанка. — Мінск: «Беларуская Энцыклапедыя» імя Петруся Броўкі, 1994. — с. 348.
Пазднякоў В. Войны // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 461. — 688 с. — ISBN 985-11-0314-4 (т. 1), ISBN 985-11-0315-2.