Будівля мала наземну куполоподібну частину й підземні складські приміщення. Використовувалось за для зберігання льоду, інколи продовольства. Підземна будівля мала товсті, термостійкі стіни. Ці споруди були побудовані головним чином в Ірані. Більшість якчалів побудовані сотні років тому, проте й досі послуговуються людині.[1]
У 400 році до Р. Х. перські інженери вже справлялися із задачею зберігання криги у пустелі в середині літа. Лід привозили з навколишніх гір взимку у великій кількості і заготовляли в якчалах. Велике підземне сховище з товстими ізольованими стінами (до 2 м завтовшки) було пов'язане з кяризами і вежами вітру (перс.بادگیر), з метою утримання прохолодного повітря. У результаті крига танула вельми повільно і була доступною протягом усього року. Споруди мали місткість до 5 000 м³. Стіни були зроблені з піску, глини, яєць, вовни цапа, вапна і попелу, змішаних у певній пропорції. Суміш мала назву «сарудж» (перс.ساروج). Побутувала думка, що ця суміш є водонепроникною.
Якчал в Кермані розташований приблизно в милі від центру міста. Ця конусоподібна будівля 18 метрів заввишки. Товсті стіни і неперервне водяне охолодження дозволяють зберігати кригу протягом літа.
↑Mahdavinejad, M; Kavan Javanrudi (July 2012). Assessment of Ancient Fridges: A Sustainable Method to Storage Ice in Hot-Arid Climates. Asian Culture and History. 4 (2). doi:10.5539/ach.v4n2p133.
Література
Harry Rutstein and Joanne Kroll In the Footsteps of Marco PoloISBN 0-670-39683-4
Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!
