Щілина Кассіні, знімок із зонда «Кассіні». Точно по центру — щілина Лапласа, трохи правіше (безпосередньо перед кільцем B) — щілина Гюйгенса.
Щілина Кассіні (інша назва — поділ Кассіні)[1] — проміжок між зовнішніми кільцями Сатурна (кільцями A і B) шириною близько 4500 км[2]. Відкрита в 1675 році італійським і французьким астрономом Джованні Домініко Кассіні[3].
Характеристики
Для спостерігача із Землі щілина Кассіні виглядає як тонка темна щілина між кільцями. Однак детальні знімки АМС «Вояджер» і «Кассіні» дали змогу зробити висновок, що вона не порожня, а також є своєрідним кільцем, яке, утім, відрізняється від інших за складом і щільністю[4]. Матеріал усередині неї нагадує собою за кольором та оптичною товщиною матеріал кільця С[3][5]. Усередині неї рухаються частинки розміром у середньому 8 м[2].
Щілина Кассіні сформувалася внаслідок орбітального резонансу 2:1 із супутником Мімасом, через який орбіти частинок, розташовані в цій області, викривляються, прагнучи покинути її[4][6].
У щілини Кассіні спостерігаються справжні проміжки практично порожнього простору, як-от щілина Гюйгенса (на внутрішній межі[6]) і щілина Лапласа, що містять у собі малі тонкі кільця[3][5].
У мистецтві
В оповіданні Станіслава Лема«Дізнання» (1968), а також у знятому по ньому фільмі (1978) до Сатурна вирушає космічний корабель, щоб запустити дослідний зонд у щілину Кассіні, яка в ті роки помилково вважалася порожньою і шириною 500 км. Сюжет включає епізод із ризикованим прольотом самого корабля через щілину[7].
У романі Айзека Азімова «Лакі Старр і кільця Сатурна» агент Ради Науки Девід Старр та його супутники на космічному кораблі «Метеор» проходять через щілину, рятуючись від кораблів космічних сил Сиріуса, які їх переслідують.
«The Cassini Division» — назва науково-фантастичного роману Кена Маклеода, що вийшов у 1998 році, що входить у цикл «Осіння революція»[8]. У романі так називається елітний військовий підрозділ[9].
↑ абС. А. Язев. Глава 12. Планета Сатурн // Астрономия. Солнечная система : учеб. пособие для вузов / под науч. ред. В. Г. Сурдина. — 3. — М. : Юрайт, 2018. — С. 208. — (Специалист) — ISBN 978-5-334-08244-9.
