Чемпіонат націй КОНКАКАФ (англ.CONCACAF Championship, ісп.CONCACAF Campeonato de Naciones) — перший футбольний турнір серед чоловічих футбольних збірних країн, що входили до зони КОНКАКАФ, футбольної конфедерації регіону Північної та Центральної Америки.
Перше змагання для національних збірних регіону пройшло у 1963 році в Сальвадорі. З 1973 по 1989 рік турнір проводився як фінал кваліфікаційного турніру на чемпіонат світу.
До формування в 1961 році КОНКАКАФ, яке стало результатом злиття Футбольної конфедерації Центральної Америки і Карибських островів (ісп.Confederación Centroamericana y del Caribe de Fútbol (CCCF)) та Північноамериканської футбольної конфедерації (англ.North American Football Confederation (NAFC)), кожна з конфедерацій проводила свій турнір для національних збірних. CCCF провела з 1941 по 1961 рік 10 турнірів, в яких сім разів була першою Коста-Рика і по одному разу — Сальвадор, Панама і Гаїті. NAFC провела два турніри, обидва рази перемогла Мексика.
У 1963 році новий об'єднаний турнір був названий Чемпіонат націй КОНКАКАФ (ісп.Copa de Naciones de CONCACAF), перший розіграш відбувся в Сальвадорі. З 1963 по 1971 рік турнір проходив щодвароки. У 1973 році турнір став також регіональним фіналом кваліфікаційного турніру на чемпіонат світу. У такому вигляді пройшли ще два турніри: у 1977 і 1981 роках.
У 1985 і 1989 роках фінальний турнір не проводився зовсім, чемпіоном КОНКАКАФ оголошувався переможець кваліфікаційного турніру, однак жодного трофею не вручалось.
1990 року керівництво КОНКАКАФ ухвалило рішення про відновлення окремого турніру для визначення найкращих національних команд регіону. Турнір отримав назву «Золотий кубок КОНКАКАФ» та був уперше проведений 1991 року в США.