Часник заячий, скорода[1], цибуля гранчаста[2] (Allium angulosum) — вид трав'янистих рослин родини Амарилісові (Amaryllidaceae), поширений у Центральній і Східній Європі та Західній Азії.
Багаторічна трав'яниста цибулинна рослина 25—70 см заввишки. Цибулини невеликі, конічно-циліндричні або майже циліндричні, обгорнені переривчастими сіруватими більш-менш суцільними оболонками, сидять по 1—3 на розгалуженому кореневищі. Стебло пряме, гранчасте, вкрите листям тільки при основі. Листки (3—6) зелені, прямостоячі, вузько лінійні, плоскі, тупі, з кілем, коротші від стебла, 0,5—4(6) мм завширшки. Покривало перетинчасте, білувате, 2—3-роздільне, з яйцеподібними, коротко-загостреними частками, коротше за суцвіття. Суцвіття пів кулясте або пучкувато-півкулясте, багатоквіткове. Квітконіжки гранчасті, у 2—3,5 рази довші за оцвітину. Оцвітина лілово-рожева, 4—6 мм завдовжки, з довгастими або довгасто-еліптичними гострими листочками. Тичинки коротші оцвітини, їх нитки суцільні шилоподібні, при основі трохи розширені і спаяні між собою і оцвітиною. Плід: яйцеподібна, трилопатева, заокругленими лопатями, коробочка, коротша за оцвітину. Насіння чорне, злегка зморшкувате, з округлою спинкою, без жолобка[2][3].
Культивується як декоративна, а також як трава для кухні.
Ефірні олії, що містяться в усіх видах дикої цибулі, надають рослині своєрідного різкого й гострого запаху. Цибулина має цукор, клітковину, солі кальцію і фосфору, органічні кислоти, ферменти, азотисті речовини, флавоніди, сапоніни, глікозиди. Комплекс вітамінів, що містяться в цибулі, складається з вітаміну C, B1, B2, провітаміну A. В Україні цибулини широко використовували в їжу як приправу до салатів, різноманітних борошняних та м'ясних страв.[14] Проте є деякі повідомлення про токсичність у великих кількостях.
↑Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини : монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 192—193). — ISBN 966-551-166-1
↑Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 84—85). — ISBN 966-375-018-9
↑Шелегеда В. І., Шелегеда О. Р. Рідкісні і зникаючі рослини Запорізької області : атлас-довідник. — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2008. — 96 с. (с. 83). — ISBN 978-966-1682-04-6
↑Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 84). — ISBN 966-375-018-9
↑Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
↑Коломійчук В. П. Сучасний список регіонально рідкісних судинних рослин Запорізької області // Промышленная ботаника. — 2011. — Вып. 11. — С. 105—111
↑Корещук К. Е., Петроченко В. И. Флора высших растений острова Хортица // Природа острова Хортица: Труды Национального заповедника «Хортица». — Запорожье : Днепровский металург, 1993. — Вып. 1. — С. 4—60
↑Охрименко С. Г., Шелегеда О. Р. Флора вищих судинних рослин острова Хортиця // Природа острова Хортиця : колективна монографія / [за ред. С. Г. Охрименко]. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 2016. — Вип. 2. — С. 5—91
↑М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.33
Література
Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 125—127)