На південному сході екорегіону протікає річка Снейк, яка є найбільшою притокою Колумбії. Вона бере початок на Єллоустоунському плато у Скелястих горах, після чого тече по Снейкському плато на захід. Далі річка повертає на північ, прорізаючи Пекельний каньйон, найглибший каньйон на території США, та впадає у Колумбію на північному заході екорегіону. Південний захід екорегіону є частиною Великого Басейну та включає низку басейнів внутрішнього стоку. Багато невеликих річок, що протікають територією екорегіону, є сезонними та пересихають влітку. Після сильних дощів деякі западини заповнюються водою, утворюючи ефемерні озера[en].
Деякі частини екорегіону, зокрема долина Снейку в Айдахо та долина Колумбії у Вашингтоні є відносно густонаселеними, однак більша частина регіону є дикою та незаселеною. Озеро Блюджойнт[en], яке лежить у долині Ворнер, біля підніжжя хребта Покер-Джим, є найвіддаленішою від міжштатної автомагісталі точкою у континентальних США.
На більшій частині екорегіону переважає напівпустельний клімат (BSk за класифікацією кліматів Кеппена), а у найбільш посушливих районах — пустельний клімат (BWk за класифікацією Кеппена). Літо в регіоні тепле або спекотне, а зима холодна. Оскільки плато регіону лежать у дощовій тіні, опадів тут випадає мало, переважно взимку. На західних схилах гори Стінс[en] заввишки 2968 м, розташованій у Високій пустелі[en] на півдні Орегону, за рік випадає 630 мм опадів, в пустелі Алворда, що лежить на схід від цієї гори — 180 мм опадів, а в пустелі Блек-Рок, розташованій на північному заході Невади, — лише 171 мм опадів.
На схилах ізольованих гірських хребтів, що підіймаються над рівнинами та плато екорегіону, зростають чагарники гірського тризубчастого полину (Artemisia tridentata subsp. vaseyana), кучеряві хвостоплідники[en] (Cercocarpus ledifolius), західні яловці (Juniperus occidentalis) та купини айдахської костриці (Festuca idahoensis), а на їх вершинах — ізольовані ділянки хвойних лісів, основу яких складають тисолисті дуґласії (Pseudotsuga menziesii), субальпійські ялиці (Abies lasiocarpa) та американські осики (Populus tremuloides). У горах Північної Невади також зустрічаються гнучкі сосни (Pinus flexilis) та білокорі сосни (Pinus albicaulis). В долинах річок поширені прибережні ліси, основу яких складають тополі (Populus spp.) та верби (Salix spp.).
Основними факторами порушень у степах регіону є пожежі, випас великих травоїдних тварин та коливання опадів і температури. Пожежі можуть сприяти росту трав та знищувати полинові чагарники. З іншого боку, полин пристосований до сильних посух, які знищують трави.
Річкою Овайхі[en], притокою Снейку, що протікає територією Південно-Західного Айдахо та Південно-Східного Орегону, колись відбувався прогін лосося[en]. Територія регіону була одним з небагатьох місць у світі, де анадромні види риб зустрічалися у гірських пустелях.
Збереження
Основними загрозами для збереження природи екорегіону є надмірний випас худоби, боротьба з пожежами та спричинені нею пожежі високої інтенсивності, а також поширення інтродукованих видів трав, які замінюють місцеві багаторічні види. У деяких районах, зокрема в околицях Бойсе в штаті Айдахо, відбувається розширення площі поселень.
.jpg)
