PROFILBARU.COM

	Хуан де Андейро
	Хуан де АндейроЗагибель графа Андейро (1860, Жозе де Соза-Азеведу)
	Граф Оренський
	Граф Оренський
1382 — 6 грудня 1383
Народження:	невідомо; Андейро, Кастилія
Смерть:	6 грудня 1383; Лісабон, Португалія
Країна:	Кастильська Корона; Португальське королівство
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про: Хуан та Андейро (значення).

Хуа́н Ферна́ндес де Анде́йро (ісп. Juan Fernández de Andeiro; бл. ? — 6 грудня 1383) — галісійський лицар, граф Оренський (1382—1383). Португальський радник і дипломат. Представник галісійського Андейрівського дому. Народився в Андейро, Кастилія. Брав участь у кастильській міжусобній війні (1366—1368) на боці кастильського короля Педро I проти Енріке ІІ Трастамарського^[1]. Після загибелі сюзерена та поразки легалістів став служити португальському королю Фернанду I^[1]. У першій фернандовій війні (1369—1370) здав йому Коруню (1369)^[2]. Працював послом португальського короля в Англії (1371)^[1], вів переговори із Джоном Гонтом про підтримку англійців у війні з Кастилією. Сприяв укладанню португальсько-англійського договору (1372)^[1]. Під час другої війни (1372—1373) тимчасово захопив Коруню. Добився підписання нового договору з Англією (1373)^[1]. На початку третьої війни (1381—1382) прибув до Португалії з англійським флотом^[1]. Нагороджений сеньйоріями в Рабасалі, Алвайязере (1381), а також титулом графа Орена (1382)^[1]. Після поразки Фернанду допомагав йому в скласти договір з кастильським королем Хуаном І (1383). Був фаворитом і коханцем португальської королеви Леонори Теліш (з середини 1370-х)^[1]. З початком португальської династичної кризи, що спалахнула внаслідок смерті Фернанду, став помічником королеви-регентші^[1]. Перетворився на одного з керманичів Португалії, представника про-кастильської партії. Був ненависний народу як іноземний ставленик та перелюбник. Загинув під час Лісабонського повстання, від руки авіського магістра Жуана, майбутнього португальського короля^[2]^[1]. Похований у церкві святого Мартина. Був одружений із Майор де Москосо, донькою галісійського лицаря Фернана. Мав сина і чотирьох доньок.

Імена

Хуа́н Андейрівський, Хуа́н з Андейро, (ісп. Juan de Andeiro) — за місцем походження.
Жуан Фернандеш де Андейру (порт. João Fernandes de Andeiro) — у португальських джерелах.
Хуа́н Ферна́ндес де Анде́йро (ісп. Juan Fernández de Andeiro, гал. Xoán Fernández de Andeiro) — у кастильських джерелах.
Граф Анде́йрівський (порт. conde de Andeiro) — за титулом і місцем походження.

Портрети

Королева і граф
Смерть Андейро
Убивство Андейро

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Eduardo Pardo de Guevara y Valdés Fernández de Andeiro, Juan. Conde de Andeiro y de Ourem [Архівовано 11 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Real Academia de la Historia
↑ ^а ^б Andeiro João Fernandes, conde de // Portugal: diccionario… 1904. T. I., p. 486—487.

Джерела

хроніки

Lopes, F. Crónica de João I. ed. de M. Lopes de Almeida e Magalhães Basto, Porto, Livraria Civilização-Editora, 1945—1949.
Lopes, F. Crónica de D. Fernando, ed. crít., introducción e índices de G. Macchi, Lisboa, Imprenta Nacional, Casa da Moeda, 2004.

монографії

Rusell, P. E. Juan Fernández Andeiro en la corte de Juan de Lancáster (1371—1381) // Boletín de la Real Academia Gallega, 23, № 274—276. 1943, pp. 359—375
Arnaut. S.D. A crise nacional dos fins do século xiv: A sucessão de D. Fernando, Coimbra, Facultade da Universidade de Coimbra, 1960.