Хонагбей (Балджи) Лівон[1] (Леонтій[2]) Панасович (10 (22) вересня1853(18530922), село Сартана, тепер в Донецькій області — серпень 1918 року) — грецький (румейський) поет. Жив і працював на сході України. Твори писав грецькою (румейською), українською, російською і татарською мовами.
Біографія
Лівон Хонагбей народився 22 вересня 1853 року в селищі Сартана (тепер УрзуфМангуського районуДонецької області[1]). Його батько, Панас Хонагбей, був незаможним селянином.[3] Батьки Лівона померли в один рік коли йому було сім років, тому замість школи йому довелося йти в найми. Грамоти Лівон навчався самостійно.[3]
З юних років він славився як добрий співак і знавець грецьких, українських і російських пісень. У репертуарі Хонагбея-виконавця було, зокрема, 22 пісні зі східного циклу про Ашик-Гарибе (пісенні частини дастана «Ашик-Гариб»). У 16 років Л. Хонагбей почав складати свої перші твори, що мали жартівливий й сатиричний характер.[3]
Юнаком Л. Хонагбей вирушає на заробітки, залишаючи кохану дівчину Марію Кушкош і мріючи повернутися в Сартану й одружитися з нею. Однак, незабаром, зрозумівши, що це не принесе йому великих прибутків, повернувся додому.[3]
Приблизно у 1882 році Л. Хонагбей пише першу румейську драму під умовною назвою «Грецька п'єса». Л. Хонагбей був талановитим виконавцем своїх пісень і частівок, самостійно підбирав до них мелодії. Популярність Л. Хонагбея серед співвітчизників була великою.[3]
Помер Л. Хонагбей у 1918 році.
Творчість
Твори писав грецькою (румейською), українською, російською і татарською мовами.[1][3] Більшість з них — виразного автобіографічного характеру,[1][3] розкривають добре знайомі авторові теми з життя села, тісно пов'язанаіз грецьким народним життям,[3] за своїми образно-виражальними засобами вони близькі до фольклору,[1][3] має яскраво виражену соціальну спрямованість.[3]
Сатиричні вірші, епіграми були спрямовані проти зловживання чиновників владою.
Пам'ять
Г. Костоправ пам'яті співака присвятив поему «Леонтій Хонагбей» (1934).[3] Ф. Церахто присвятив йому повість «Леонтій Хонагбей» (1978).[4] Про нього зібрано матеріали у Сартанському музеї, де йому присвячено окремий стенд.
К. Г. Сардарян. Перепитії долі поета Леонтія Хонагбея. // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: філологія. — Вип. 5, 2011. С. 23 — 27.
↑К. Г. Сардарян. Перепитії долі поета Леонтія Хонагбея. // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: філологія. — Вип. 5, 2011. С. 23 — 27.
↑ абвгдежиклм К. Г. Сардарян. Перепитії долі поета Леонтія Хонагбея. // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: філологія. — Вип. 5, 2011. С. 23 — 27.
↑ Церахто Ф. Н. Леонтий Хонагбей: (страницы из жизни поэта греков Приазовья): повесть / Ф. Н. Церахто ; Федерация греч. о-в Украины. — Мариуполь: Кручинин Л. Ю. : Федерация греч. о-в Украины, 2008. — 203 с. : ил., портр. (рос.)