Ха (народ)

Ха Ha, суах. Waha
Кількість	понад 1,2 млн осіб (2009)
Ареал	Танзанія
Близькі до	рунді, хангаза, народи банту
Мова	гіха
Релігія	традиційні вірування, християни (протестанти), мусульмани

Ха (баха, ваха, абаха) — народ групи банту в Танзанії, одна з найчисельніших етнічних груп не лише свого регіону (захід), а й усієї країни.

Ареал проживання, чисельність, мова і релігія

Територія проживання народу ха на мапі Африки (відмічена червоним)

Люди ха проживають у північно-західній частині Танзанії у прикордонні з Бурунді (по озеру Танганьїка), адміністративно це регіон Кігома, також у регіонах Кагері й Шиньянзі. У Кігомі люди ха є найчисельнішими з-поміж інших етнічних груп.

Згідно з даними на 2009 рік представників народу ха — 1 млн 230 тисяч осіб^[1]. З ха дуже близько пов'язана маленька етнічна група джиджи, яка подеколи розглядається як субетнос народу ха.

Розмовляють мовою гіха (кіха), що є писемною (писемність на основі латинки). У зв'язку з великою територією проживання ха є неоднорідними, тож є 3 основних діалекти мови гіха: відповідно районів Касулу, Кігома, Кібондо^[2]. Чимало людей ха є одномовними — розмовляють лише своєю мовою.

Ха сповідують традиційні культи, серед них є також християни-протестанти, меншою мірою — мусульмани.

Економіка й культура

Народ ха живе у приозерному краї, що називає Буха/Buha, і це рівнини, порослі травою й деревами^[3], що визначає економічні засади суспільства. Традиційні заняття народу ха — ручне землеробство (сорго, просо, кукурудза, касава, земляний горіх, бобові, картопля, пшениця) і тваринництво. Худоба високо цінувалась, адже правила на відкуп нареченої під час весілля.

На півночі розселення ха, де існувала проблема мухи цеце, люди займались мисливством і збиранням меду^[4].

За традицією общинна земля належала тому, хто її обробляв, пасовиська перебували у спільній власності громади^[5].

З 2-ї половини ХХ ст. чоловіки ха практикують відхідництво — вирушають на роботу на сизалевих плантаціях танзанійської берегової лінії^[4].

Типове поселення в ха — хутірське; садиби оточували поля з ріллею. Проживали ха в житлах, подібних на вулики, згодом запозичили прямокутну форму житла. Так само анахронізмом є традиційний одяг з кори та звіриних шкур. Жінки носять мідні браслети в районі ліктів (імовірно, запозичення в сусідніх народів)^[6].

Споживають різноманітні каші (просяні, з касави), приправлені овочевими соусами. Виготовляють пиво з бананів, яке в тому числі використовується під час обрядів і церемоній.

Суспільство й світ духовного

На чолі племен-вождівств стояли вожді, традиційним був поділ на екзогамні патрилінійні групи — роди та лініджі. Нормативна моногамія — лише з появою християнства і в середовищі ха-протестантів.

Починаючи від XVIII ст. у середовищі народу ха жили тутсі, становлячи абсолютну меншість від загалу (2 %), але представляючи аристократичну верхівку суспільства — таким чином 2 етнічні групи постійно впливали одна на одну, в тому числі мовно й культурно, мали шлюбні зв'язки тощо^[3].

У ха збереглися культ предків, віра в духів природи, магія; вважається, що була віра у верховне божество (Імана)^[3] (можливо, під впливом місіонерів); розвинута народна творчість.

Примітки

1. Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Ha. A language of Tanzania, архів оригіналу: (англ.)
2. Tell Me, Friends. The Tales of Tanzania. Edited by Sonja Darlington & Balla Masele, Bukoba, 2005. — P. 30 (англ.)
3. Народ ха на www.britannica.com [Архівовано 27 серпня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
4. Ha - folkegruppe (Народ ха). Store norske leksikon ((норв.)) . Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 27-08-2018.
5. Никифоров А. В. Ха // Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 488 (рос.)
6. John E. Flint (1977). The Cambridge History of Africa. Cambridge University Press. с. 302. ISBN 978-0-521-20701-0. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 27 серпня 2018. (англ.)

Джерела, посилання та література

• Никифоров А. В. Ха // Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 488 (рос.)
• Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Ha. A language of Tanzania, архів оригіналу: (англ.)
• Народ ха на www.britannica.com [Архівовано 27 серпня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• Scherer J.H., The Ha of Tanganyika // Anthropos, 1959, V. 54, Nr. 5 (англ.)