Філіпп Леклерк

Філіпп Леклерк фр. Philippe Leclerc de Hauteclocque
Ім'я при народженні:	фр. Philippe François Marie de Hauteclocque
Народження:	22 листопада 1902(1902-11-22) Беллуа-Сен-Леонар
Смерть:	28 листопада 1947(1947-11-28) (45 років) Бешар, Бешар, Алжир
Причина смерті:	авіакатастрофа
Поховання:	склеп губернаторів^d
Країна:	Франція
Релігія:	католик^[d]
Освіта:	Особлива військова школа Сен-Сір (1924), La Providence^d, Lycée privé Sainte-Geneviève^d, Armoured Cavalry Branch Training School^d (1925) і École de guerre^d (1939)
Діти:	Henri Leclerc de Hauteclocque^d
Військова служба
Роки служби:	1920-1947
Приналежність:	Збройні сили Франції
Звання:	Маршал Франції
Командував:	Вільна Франція
Битви:	Друга світова війна
Нагороди:	орден Почесного легіону, Срібна Зірка (США), Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія), Командор ордена Корони (Бельгія)
Медіафайли у Вікісховищі

Філіпп Леклерк (повне ім'я Філіпп Франсуа Марі Леклерк, граф де Отклок, фр. Philippe François Marie de Hauteclocque; 22 листопада 1902, Беллуа-Сен-Леонар, Франція — 28 листопада 1947, Бешар, Алжир) — французький генерал часів Другої світової війни, маршал Франції (1952, посмертно). Вважається генералом союзників по Антигітлерівській коаліції, який звільнив Париж у 1944 році.

Біографія

Походив з аристократичної родини. Навчався у французькій військовій академії де Сен-Сір.

У 1924 році, після служби в Марокко, повернувся в Сен-Сір як інструктор.

Після поразки й капітуляції Франції у 1940 році виїхав до Великої Британії. Продовжував боротьбу в лавах «Вільної Франції» під командуванням генерала Шарля де Голля. Прийняв псевдонім «Леклерк», аби його дружина та діти, які лишились у Франції, не піддавались переслідуванням. Але навіть по закінченні Другої світової війни додавав псевдо «Леклерк» до свого імені.

Був відправлений у Французьку Екваторіальну Африку, де зібрав місцевих керівників «Вільної Франції». Проводив операції в Габоні, чиї лідери підтримали Францію Віші. З території Чаду проводив рейди на території Лівії, підконтрольній Італії.

Очолювана ним дивізія брала участь у висадці в Нормандії. Брав участь у визволенні Парижа і Страсбурга. Після закінчення Другої світової війни в Європі у травні 1945 року призначений командувачем французького Далекосхідного експедиційного корпусу. Леклерк представляв Францію під час капітуляції Японської імперії в Токійській затоці 2 вересня 1945 року.

Вважав необхідним політично вирішувати конфлікт, що зароджувався в Індокитаї, але не отримав підтримки на батьківщині і був відкликаний до Франції в 1946 році.

Загинув внаслідок авіакатастрофи в Алжирі в 1947 році.

Нагороди

Нагороджений 29-ма орденами і медалями Франції, Великої Британії, США, Польщі, Греції, Чехословаччини, Марокко, Тунісу, Лаосу.

Серед них:

• У 1952 році посмертно присвоєно звання маршала Франції.
• Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону.
• Компаньйон ордена Визволення
• Військовий хрест 1939—1945
• Медаль Опору з розеткою
• Колоніальні медалі з планками: «Maroc», «Fezzan», «Koufra», «Tripolitaine», «Tunisie», «Extrême-Orient»
• Срібна зірка (США)
• Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія)
• Командор ордена Корони (Бельгія)
• Воєнний хрест (Бельгія)

Історія з розстрілом 12 французьких есесівців

У військовій літературі існує історія про 12 французів із дивізії СС «Шарлемань», які перебували в госпіталі на лікуванні від поранень та потрапили в полон у 1944 році. До них підійшов французький генерал Філіпп Леклерк, який на той момент командував французькими військовими частинами у складі англо-американських військ. Дізнавшись, що полонені есесівці є французами, він назвав їх «бошами» (зневажливе прізвисько німців) і «зрадниками» та спитав: «Як ви, французи, могли носити німецьку форму?». На що йому відповіли: «Так, як ви, генерале, носите американську!». За легендою їх розстріляли після причастя в місцевого священника, коли вони заспівали «Марсельєзу». Поховали їх на третій день американські солдати, які порушили наказ генерала Леклерка залишити розстріляних без поховання^[1].

Пам'ять

На честь генерала Філіппа Леклерка 1986 року названо сучасний французький основний бойовий танк «Леклерк».

Примітки

1. Коли кричати "Зрада!", а коли краще промовчати. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 3 липня 2015.