Син біолога і викладачки французької мови, Франсуа Озон, старший з чотирьох дітей, отримав католицьку освіту.[1] У дитинстві працював моделлю[2].
Закінчивши навчання у французькій кінематографічній школі «La Fémis» у 1993 році, Озон створив кілька короткометражних фільмів, зокрема, «Маленька смерть» (фр.La Petite Mort, 1995), «Літня сукня» (фр.Une robe d'été, 1996) і «Подивися на море» (фр.Regarde La Mer1997). У цих та інших короткометражках тих років вже проявився характерний для Озона стиль. Його першим повнометражним режисерським дебютом стала стрічка «Щурятник» (фр.Sitcom, 1998), яка була добре сприйнята критиками і глядачами.
У 2003 році вийшов фільм «Басейн», в якому знялися Шарлотта Ремплінг і Людівін Саньє. На думку самого Озона, це дуже особистий фільм, який розкриває секрети важкої роботи над написанням роману або сценарію. «Басейн» став першим англомовним фільмом режисера .
Франсуа Озон у 2005 році
У 2004 році Озон завершив роботу над фільмом «5x2», в якому показані п'ять етапів руйнування шлюбу двох людей. 2005 рік ознаменувався виходом на екрани картини «Час прощання» (фр.Le Temps Qui Reste). Картина оповідає про долю молодого фотографа-гея (у виконанні Мельвіля Пупо), якому поставлено діагноз «невиліковний рак» і який повільно згасає від хвороби. З рідних і близьких він довіряє страшну новину тільки своїй бабусі (її грає Жанна Моро), відносини з якої складаються у нього надзвичайно тепло.
У 2007 році на екрани вийшов фільм «Ангел», знятий за однойменною повістю Елізабет Тейлор. Картина, дія якої відбувається в Англії на початку XX століття, розповідає про долю письменниці Енджел Деверелл. Фільм переважно знімався в маєтку Тінтесфілд поблизу Бристоля, а також в інших районах Великої Британії і в Бельгії. Під час знімання Озон потоваришував з головною акторкою фільму, Ромолою Гері[en] і назвав її своєю «музою».
Франсуа Озон не приховує свою гомосексуальність[8][9]. Тою чи іншою мірою, персонажі гомосексуальної орієнтації та пов'язані з цим елементи сюжету присутні практично у всіх його роботах.