Фаланга у Стародавній Греції була відома ще під час Троянської війни, на поч. ХІІ ст. до н. е. Опис фаланги в значенні щільно зімкнутої оборонної лінії зустрічається в «Іліаді»Гомера[1].
Остаточно оформилася в VI ст. до н. е. Складалася з важкоозброєної грецької піхоти — гоплітів. Фаланга як форма лінійного бойового строю зустрічається в усіх давньогрецьких державах до пізнього часу; її основними ознаками служили щільна будова рядів і довгі списи гоплітів — дорі[2].
Давньогрецький піхотний стрій був вдосконалений Філіпом ІІ Македонським. Він переозброїв гоплітів на сарисофорів, з сарисами — довгими списами, що замінили давньогрецькі дорі, включив до фаланги легку грецьку піхоту — пелтастів та важку македонську кавалерію — гетайрів. Велика македонська фаланга налічувала 16 384 сарисофорів, 8 192 пелтастів і 4 096 гетайрів.
Були встановлені підрозділи фаланги, основні з яких:
Комбінації різних підрозділів фаланги дозволяли робити певний маневр. Бойовий стрій міг також бути різним — квадрат, уступ, кліщі. Основа дії фаланги — фронтальна атака сарисофорів. Тактично фаланга діяла як єдине ціле, володіла значною силою фронтального удару. Однак вона була непорушною, її ряди швидко розстроювались при русі.
.jpg)
