Унтервальден (німецька колонія)

село Унтервальден (Підгайчики)
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Золочівський район
Рада	Підгайчиківська сільська рада
Основні дані
Засноване	1783
Населення	638
Площа	1,78 км²
Густота населення	358,43 осіб/км²
Поштовий індекс	80726[1]
Телефонний код	+380 3265
Географічні дані
Географічні координати	49°45′9″ пн. ш. 24°29′14″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	245 м
Водойми	річка Підоль
Місцева влада
Адреса ради	80726, Львівська обл., Золочівський р-н, с.Підгайчики
Карта
Унтервальден (Підгайчики)
Унтервальден (Підгайчики)
Мапа

Унтервальден (англ. Unterwalden, нім. Unterwalden — «під лісом») — давня німецька колонія в Галичині, зараз землі колонії є частиною села Підгайчики, у Золочівському районі Львівської області. Утворена колонія у 1784 році вихідцями із Північного Пфальцу на землях ліквідованого жіночого монастиря католицького ордену св. Клари. Назва Унтервальден — німецький відповідник української назви села — Підгайчики.

Історія

План забудови колонії Унревальден

Німці з Унтервальдену біля парафіяльного будинку. Фото 1930-х років.

Файл:Карта німецьких поселень в Галичині (1939 рік).png

Карта німецьких поселень в Галичині (1939 рік)

Німецька колонізація Галичини почалася 1783 року. Протягом наступних двадцяти років землі Східної Галичини прийняли близько 300 тисяч німецьких колоністів. У Підгайчиках оселилися 30 сімей лютеранів. Господарювали вони на землях ліквідованого незадовго до того монастиря кларисок майже до середини 20 століття.

Колонія Унтервальден заснована німцями-лютеранами з північної Швабії 1784 року. Німці активно підтримували та розвивали привезені з батьківщини традиції, релігію, освіту, навіть стиль побудови будинків відрізнявся від українського. Вони привезли також нові (не властиві українцям) способи обробітку землі.

Відомо, що 1808 року в «Унтервальдені» проживало 138 людей. Унтервальден хоч і засновувався на землях Підгайчиківського монастиря, проте одразу став окремим селом.

Дані станом на 1900 рік: Будинків — 81

Населення — 516. Чоловіків — 266, Жінок — 250.

Релігійний розподіл: Католики — 16, Греко-католики — 33, Юдеї — 63, Євангелісти — 404.

Використання мов у побуті: Німецька — 466, Українська — 31, Польська — 19.

Поголів'я тварин: Коні — 88, Велика рогата худоба — 223, Свині — 205.

Після розпаду Австо-Угорської імперії в 1919 р. Галичина увійшла до складу ЗУНР, але наступного року була загарбана Другою Річчю Посполитою. Село зберегло статус самоврядної одиниці адміністративно-територіального поділу — гміни. Однак уже 14 липня 1934 року Унтервальден увійшов до складу гміни Погорільці, яка об'єднала крім того ще й Ганачів, Ганачівку, Станимир, Лагодів та Підгайчики^[2]

Станом на 1 січня 1939 року в Унтервальдені проживало 580 осіб: 60 українців-греко-католиків, 20 українців-римокатоликів, 40 жидів та 460 німців.^[3]

У селі був жидівський магазин, відомий своїм товаром навіть у навколишніх селах. Відомо, що там продавали навіть якісне полотно.

Найбільш поширені тоді німецькі прізвища в Унтервальдені: BACHMANN, BURCKHARD, FRITZ, HEINZ, JUNG, KRAUSHAAR, KRAHENBIEL, KULLMANN, MOLTER, MULLER, RUPPENTHAL, SCHAFER, SCHILLING, SCHMIDT, STEIN, VOGEL.

Українці: РОМАЛОВСЬКІ, ГІЛЬКО.

Поляки: Черковські (CHERKOWSKI). Владислав Черковський мав двох дочок, що вийшли заміж за німців і в 1939 році виїхали з ними до Німеччини.

Будинок німецької молочної кооперативи в колонії Унтервальден

У 1945 році відбувся досить нелогічний територіальний поділ земель. У той час створено Косичівську сільську раду, до якої також увійшов хутір Підлісне (так з 1945 року називався Унтервальден), що територіально прилягав до села Підгайчики. Пізніше Косичівську сільську раду разом із Туркотинською та Погорілецькою було приєднано до Підгайчиківської, а хутір Підлісне став частиною села Підгайчики.

Лютеранська кірха та школа

Євангелістська лютеранська кірха в Унтервальдені-Підгайчиках. Фото зроблене 1911 року та опубліковане у 1913 році в галицькому німецькому календарі

Колоністська політика була продумала до найменших деталей, наприклад, щоб якнайраціональніше використовувати надані колоністам ресурси було заборонено утворювати мішані поселення, тобто в одних місцях поселялись тільки католики, в інших — тільки протестанти. Унтревальден заснували Лютерани Євангелісти Аугсбурського віровизнання. Парафія в Унтервальдені за деякими даними відносилась територіально до Унівського деканату, прямо підпорядковуючись Євангелістській церкві у Львові, яка розмістилась в колишній домініканській церкві св. Урсули (зараз протестантська кірха на початку вул. Зеленої).

Оскільки поселення було невеликим, то довгий час колонія не мала окремого церковного приміщення, молитовний дім діяв в приміщенні школи. Кірху збудували аж в 1910 році в новій частині колонії, що розбудувалась на північ від старих будівель. Це була невелика споруда з готичним шпилем по центрі даху, вікна — загострені арки, в архітектурі будівлі відчувалися риси стриманої готики. Внутрішнє оформлення храму теж було достатньо стриманим, фресок чи іншого оформлення не було, стіни сірого кольору.

У кірсі був орган. Знищений місцевими селянами в 70-80 роках. Місцеві кажуть, що діти розібрали мідні трубки органу на забавки.

Одразу ж при утворенні колонії в Унтервальдені діяла парохіяльна лютеранська школа. Довгий час вона розміщувалася в приміщенні колишнього монастиря. Ця будівля розташовувалась на сучасній вул. Вчительській у Підгайчиках, поруч проживали українці, тому часто їхні діти теж відвідували цю школу.

У 1910-х роках біля кірхи колоністи збудували парафіяльний будинок, у який перенесли і школу. Оскільки попереднє приміщення перебувало в аварійному стані через свій понад столітній вік.

Кірха у часі перебудови

Після розпаду Австро-Угорської імперії лютеранські та євангелістські церкви у Галичині фактично були відірвані від свого колишнього центру у Відні. Їм було запропоновано 2 варіанти: визнати верховенство Варшавської Консисторії Євангелічної церкви Аугсбургського віросповідання в Польщі або ж приєднатись до Об'єднаної Євангелістської церкви у Познані. Проте в 1920 році було прийняте рішення про самостійне функціонування 24 євангелістських лютеранських парафій, серед яких була і церква в Унтервальдені. Нова церква визнавалася владою 2 Речі Посполитої, мала свого керівника, яким спочатку був Hermann Fritsche, а потім Theodor Zöckler.

Майже 10 років після репатріації німців кірха стояла зачиненою. Коли в селі в 1949 році утворили колгосп, це приміщення почали використовувати для складу спочатку мінеральних вод, які виготовляли у цеху поблизу. Після того, як припинилось виробництво вод у приміщенні кірхи зберігали мінеральні добрива, що негативно вплинуло на її стан. (На фото ліворуч видно як постраждала південна стіна з круглим вікном). Книги записів з кірхи знаходяться у Головному архіві давніх документів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie)

У 2000 році місцева громада УПЦ КП розпочала масові роботи з перебудови шпильової кірхи на купольну церкву східного (православного або візантійського) стилю. Зараз храм п'ятикупольний. Роботи були закінчені у 2011 році, 15 травня того ж року храм було освячено.

Особистості

Karl HÖFNER, народився 24 лютого 1907 року в Унтервальдені.

Батьки: Jakob HÖFNER (народився в Merow 17 лютого 1869, переїхав в Унтервальден) та Karoline GRÄF (народилася 10 грудня 1876 в Унтервальдені).

Був одружений з Karoline JUNG, у них було двоє дітей: Marie — народилась 22 грудня 1933 року та Jakob — народився 10 червня 1937 року.

Мав брата Johann HÖFNER, який народився 11 грудня 1898 року в Унтервальдені, був одружений з Karoline Hirschfeld.

Жив на сучасній вул. Вчительській (зараз на цьому місці вже новий будинок родини Чирик-Кінаш). Вся сім'я HÖFNER була репатрійована 1939 року до Німеччини.

Репатріація німців до Райху

Репатріація німців до Райху, згідно з пактом Молотова — Ріббентропа, почалася в грудні 1939 року і тривала до квітня 1940-го. Тоді з Галичини виселили близько 60 тисяч німців. Їхні поселення часто ставали новою домівкою для переселених із різних земель українців.

Будинок німця Карла Рупенхала в Унтервальдені

Сучасність

Кладовище після першої толоки

У березні 2016 року на території німецького кладовища було проведено весняну толоку, яка стала поштовхом до реалізації проекту «Унтервальден: сміттєзвалище чи меморіальний комплекс?»

Окрім впорядкування цвинтаря, в межах проекту активісти планують здійснити опис та облік усіх німецьких будинків у селі. Також вони намагаються пояснити односельцям потребу реставрувати, а не руйнувати історичну забудову. Для учнів місцевої школи передбачена культурно-просвітницька програма: відкриті уроки-презентації проекту та екскурсії вулицями колишньої колонії.

Влітку 2016 у Підгайчиках планують провести конференцію, на якій історики та етнографи зможуть висвітлити свої здобутки у дослідженнях історії німецьких колоній на Галичині. А на місці цвинтаря, за сміливим задумом молоді, постане справжній меморіальний комплекс, який відкриють фестивалем німецької та української культури вже у вересні.

Примітки

1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Золочівський район. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 10 травня 2017.
2. RP, Kancelaria Sejmu. Internetowy System Aktów Prawnych. isap.sejm.gov.pl. Процитовано 21 квітня 2016.
3. Кубійович, Володимир (2007). Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 (Українська) . Львів: Видавничий дім "Наутілус". с. 173. ISBN 3-447-02376-7.

Джерела

• Німецькі колонії Галичини