Уго Іріарт

Уго Іріарт
Народився	28 квітня 1942(1942-04-28)[1]  (82 роки) Мехіко, Мексика
Країна	Мексика
Діяльність	письменник, драматург
Alma mater	Національний автономний університет Мексики
Знання мов	іспанська[2]
Членство	Мексиканська лінгвістична академія[3]
Роки активності	1972  — тепер. час
Батько	Fernando Hiriart Balderrama^d
Брати, сестри	Humberto Hiriart Urdanivia^d  і Marcia Hiriart^d
Нагороди	Національна премія в галузі мистецтв і науки^d (2009) премія Хав'єра Вільяуррутії^d (1972) Premio Mazatlán de Literatura^d (2011) Грант Ґуґґенгайма
IMDb	ID 0386349

Уго Іріарт Урданівія (нар.28 квітня 1942, Мехіко) — письменник, автор статей і драматург з Мексики.

Біографія

Навчався на факультеті філософії і літератури^[es] Національного автономного університету Мексики (UNAM) та в Національній школі живопису, скульптури і графіки «La Esmeralda». Писав статті для різних газет і журналів, серед них Excélsior^[es] , Letras Libres^[es], Nexos^[es], Unomásuno, Vuelta^[es] і La Jornada^[es]. Його літературна творчість включає роман і есе, він також написав більше десятка творів для театру.^[4] Працював директором і продюсером театру Санта-Катаріна.

Член Національної спілки творців мистецтва^[es] Національного фонду культури та мистецтва^[es] (FONCA). Був директором Інституту культури Мексики в Нью-Йорку та аташе з культури посольства там же.^[5] Професор і дослідник Автономного університету Мехіко^[es].^[6] 25 жовтня 2012 року обраний членом Мексиканської лінгвістичної академії.^[7]

Драматургія

• La ginecomaquia (написано 1972 року)
• Casandra (написано 1978)
• Minotastás y su familia (прем'єра у Коста-Риці в 1981)
• Hécuba, la perra (прем'єра 1982 року)
• El tablero de las pasiones de juguete. Mecano dramático para actores, títeres y juguetes (прем'єра 1983)
• Intimidad (прем'єра1984)
• Pinocho y la luna (1984)
• Las tandas del tinglado (1985)
• Ámbar (прем'єра 1986)
• Simulacros (1986)
• Camille o la historia de la escultura e Rodin a nuestros días (прем'єра 1987)
• Las palabras de la tribu (прем'єра 1988)
• La noche del naufragio (1989)
• La repugnante historia de Clotario Demoniax (1991) (прем'єра 1993)
• La representación o los peligros del juego (1993)
• Descripción de un animal dormido (прем'єра 1994)
• La caja (1996) (прем'єра 1996)
• El caso de Caligari y el ostión chino (1999) (прем'єра 2000)

Опубліковані твори

Есе

• Disertación sobre las telarañas (1980)
• Estética de la obsolescencia. El universo de Posada (1982)
• Vivir y beber (1987)
• Sobre la naturaleza de los sueños (1995)
• Los dientes eran el piano: un estudio sobre arte e imaginación (1999)
• Discutibles fantasmas (2001)
• Cómo leer y escribir poesía. Primeros pasos (2003)
• El arte de perdurar (2010)

Для дітей

• El último dodo (1983) (Editorial Novaro, ілюстрації Мері Стюарт)
• El vuelo de Apolodoro (1984) (CIDCLI, ілюстрації автора)
• El nombre del juego es José Guadalupe Posada (2005) (FCE, ілюстрації Joel Rendón)

Романи

• Galaor (1972)
• Cuadernos de Gofa (1981)
• La destrucción de todas las cosas (1992)
• El agua grande (2002)
• El actor se prepara (2004)
• El águila y el gusano (2014)
• Capitán Nemo. Una introducción a la política (2014)

Театр

• Tres indagaciones teatrales: La ginecomaquia, Simulacros, Intimidad (J. Boldó i Climent, 1987)
• Ámbar (Cal y Arena, 1990)
• Minotastasio y su familia; Camille y Casandra (El Milagro y Conaculta, 1999)
• La ginecomaquia (El Milagro y Conaculta, 2002)
• La repugnante historia de Clotario Demoniax y otras piezas y ensayos para teatro (Tusquets Editores, 2005) 
• La torre del caimán y Rosete se pronuncia (Almadía, 2008)

Інші жанри

• Circo callejero (ERA, 2000)

Сценарії та адаптації

• Туман (1979), (співавтор сценарію з Дієго Лопез Рівера)
• Intimidad (1991), Дана Ротберг (1991) (за однойменною п'єсою)
• Novia que te vea (1994), (за романом Рози Ніссан; сценарист Гіта Шифтер)
• Бурштин (1994), (за однойменною п'єсою; сценарист разом з Луїс Естрада Родрігес і Хайме Самп'єтро)
• Sucesos distantes (1996), (співавтор сценарію з Гітою Шифтер та Алехандро Любецки)
• Las caras de la luna (2002), (сценарій Гіти Шифтер)
• Втрачені (2013), (співавтор сценарію з Гітою Шифтер і Фаусто Зерон-Медіна)

Опубліковані сценарії

• Sucesos distantes (El Milagro e Imcine, 1996)

Нагороди та почесні звання

• Премія Хав'єра Вільяуррутії^[es] 1972, за роман «Галаор»
• Стипендіат Фундації Соломона Гуггенхайма^[es], 1984.
• Премія Міжнародного дослідного центру Вудро Вільсона^[es], 1988.^[8]
• Премія Аріель за документальний фільм Xochimilco, historia de un paisaje, 1990.^[9]
• Премія Хуана Руїса Де Аларкона, 1999.
• Національна премія науки і мистецтв в галузі лінгвістики та літератури^[es] Секретаріату публічної освіти, 2009.
• Мазатланська літературна премія^[es] за El arte de perdurar, 2011.^[10]
• Премія Letras de Sinaloa, 2015.^[11]

Примітки

1. Hugo Hiriart
   d:Track:Q18325260
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. https://www.academia.org.mx/academicos-2014/item/hugo-hiriart
4. Hugo Hiriart - Premio Nacional en el área de LingüÍstica y Literatura. Архів оригіналу за 20 грудня 2012. [Архівовано 2012-12-20 у Archive.is]
5. lecturalia.com. Hugo Hiriart: libros y biografía autor. Lecturalia (es-ES) . Процитовано 5 червня 2018.
6. Colegio de Humanidades y Ciencias Sociales. 14 лютого 2014. Архів оригіналу за 14 лютого 2014. Процитовано 5 червня 2018.
7. Ingresa Hugo Hiriart a la Academia Mexicana de la Lengua. literatura.inba.gob.mx (es-es) . Процитовано 5 червня 2018.
8. Trayectoria y Semblanza de Hugo Hiriart Urdanivia. 27 квітня 2012. Архів оригіналу за 2 травня 2012.
9. XXVII Festival Internacional de Narración Oral Cuéntalee. www.literatura.bellasartes.gob.mx (es-es) . Процитовано 5 червня 2018.
10. México, El Universal, Compañia Periodística Nacional. Hugo Hiriart obtiene el Premio Mazatlán de Literatura 2011. El Universal (ісп.). Архів оригіналу за 3 березня 2011. Процитовано 5 червня 2018.
11. Hugo Hiriart recibirá el Premio Letras de Sinaloa 2015. EL DEBATE (es-LA) . Процитовано 5 червня 2018.

Посилання

• Hugo Hiriart. Letras Libres (ісп.). Процитовано 5 червня 2018.
• Hugo Hiriart Prólogo a un libro de Sara Schyfter