PROFILBARU.COM

УТ-3
УТ-3
Третій канал національного телебачення України
	Логотип, який використовувався у ЗМІ
Країна	Україна
Зона мовлення	Україна
Час мовлення	5–7 годин на добу (19:00–0:00-2:00); Дні мовлення:; 1992–1993: ПН, СБ, НД; 1994–1995: ПН, ВТ, ПТ, СБ, НД
Мова мовлення	українська (мова передач); російська (озвучка фільмів, мультфільмів)
Центр керування	Київ, вул. Хрещатик, 26
Формат; зображення	576i 4:3 (SDTV)
Тематика каналу	розважальна, інформаційна
Дата початку; мовлення	26 вересня 1992
Дата кінця мовлення	14 серпня 1995
Причина закриття	надання усього ефіру телеканалу УТ-2
Замінив	РТР
Замінено	УТ-2
Аудиторія	молодіжна
Засновник	Державна телерадіомовна компанія України
Власник(и)	Державна телерадіомовна компанія України
Споріднені канали	Мегапол; Інтер

УТ-3 (Третій канал національного телебачення України) — закритий український телеканал, який вів мовлення на мережі УТ-2.

Про телеканал

«УТ-3» ділив ефірний час з телеканалом «УТ-2» та російським «РТР». Телеканал був більш молодіжним, і був розрахований на більш прогресивну публіку. Інколи не можна було відрізнити мовлення «УТ-3» від «УТ-2», бо «УТ-3» власний логотип майже не використовував. В ефірі телеканалу були музичні, розважальні та інформаційні програми^[1].

Історія

Старт каналу «УТ-3» відбувся у суботу 26 вересня 1992 року. Рівно о 19:00, в проміжок часу, який був відведений для ретрансляції «РТР», на екрані з'явився диктор, щоб повідомити глядачів про появу в українському ефірі нового телеканалу, а також заздалегідь вибачився перед глядачами російського каналу за те, що нова телепрограма перекриє їхні улюблені передачі, але прогрес — річ, яку не можна зупинити. У першоий вечір своєї роботи «УТ-3» мовив із "розривом", щоб дати українському глядачеві можливість подивитися рейтингову програму «РТР»^[2].

Оскільки в 1992–1993 роках на каналі «УТ-2» ввечері у повторі велися трансляції пленарних засідань Верховної Ради України, програми «УТ-3» виходили виключно у вихідні та по понеділках — у дні, коли Верховна Рада не працювала у пленарному режимі^[3].

В 1994 році продовжувався розвиток «УТ-3». Тепер програми даного каналу виходили в ефір уже не три, а п'ять разів на тиждень: крім середи та четверга і, як і раніше, за спільною мережею з програмами каналів «УТ-2» та «РТР»^[4]. «УТ-3» був більш молодіжним каналом, і був розрахований на більш просунуту публіку, ніж «УТ-2». Тому з весни 1993 року «УТ-3» об'єднався з першою комерційною телестудією Києва «Мегапол» для створення спільних програм, які виходитимуть в ефір. Так було створено телеканал «УТ-3» у новій інтерпретації^[2].

14 серпня 1995 року на мережі УТ-2 було припинено мовлення телеканалу «УТ-3»^[1].

Назва «УТ-3» згадується до кінця 1996 року, але здебільшого як мережа УТ-3 (нинішній «Інтер»), а не як телеканал^[1].

Програми^[3]

У перший день роботи в ефірі транслювався мультсеріал «Черепашки-ніндзя», репортаж із республіканського центру обдарованих дітей (виробництва журналістів «УТ-3»), музична програма «Хтось називає це словом джаз», випуск комп'ютерної хроніки (обидві — від американської корпорації «Worldnet»), а також два інформаційних випуска «СІТ-3» від служби інформації «TV Табачук».

Ефірний вечір на каналі «УТ-3» розпочинався з програми «Візитка», ведучий якої представляв та анонсував те, що очікувало на глядачів протягом усього вечірнього сеансу. Крім вже згаданих проектів, в ефірі «УТ-3» транслювалися програми виробництва CNN з українським перекладом, цикли документальних фільмів, ігрові та розважальні проекти. Особливою популярністю користувався проект Анатолія Бондаренка «Хіт-рік» та ігрова програма «Winner», яка готувалася «УТ-3» спільно з київським клубом «Що? Де? Коли?».

«Хіт-рік» був, по суті, першим всеукраїнським телевізійним хіт-парадом: щосуботи в ефірі транслювалося по сім відеокліпів від «топових» закордонних груп та виконавців. І з них два кліпи за участю телеглядачів відбиралися для підсумкової новорічної програми. При цьому для найуважніших та везучих були передбачені призи — щоб отримати їх, треба було вгадати кліпи, які зайняли перші місця в цій самій новорічної програми.

«Winner» був інтерактивною телевікториною, яка ділилася на дві частини — «Winner До» і «Winner Після». У першій глядачам задавалися питання та варіанти відповідей на них. Кожна відповідь мала свій цифровий номер-код. Глядачам слід було вибрати правильні, на їх погляд, варіанти відповідей, підсумувати цифри та протягом приблизно півгодини (поки на «УТ-3» транслювалася інша програма) додзвонитися до студії та повідомити отриману суму. Після чого настав час другий частини — «Winner Після», коли у студії знову з'являвся ведучий і оголошував правильне число, а також імена телеглядачів, які стали переможцями та на яких чекали призи. Таким чином, глядачам було не обов'язково відповісти правильно на всі питання — головним було везіння у «вгадуванні» контрольної цифри.

Першою з програм продакшен-студії «Мегапол», які вона адаптувала для «УТ-3» став «Джемікс». З переходом на новий канал програма кардинально змінилася: на відміну від «Мегаполу» на 7 каналі, де «Джемікс» виходив у вигляді щоденних тематичних програм, присвячений різним стилям і напрямках музики, «Джемікс» на «УТ-3» був щотижневим годинним проектом. Тому програма була розбита на рубрики — «Музичні новини», «Поп-музика», «Інді-музика», «Хард-рок», «Індепендент», «Українська колекція». Незмінним залишався ведучий програми — Анатолій Вексклярський. Однак на «УТ-3» він вів програму з новою напарницею — Наталією Гуртовою. Прем'єра програми «Джемікс» на «УТ-3» відбулася 22 березня 1993 року о 22:40.

Також від «Мегаполу» на УТ-3 були наступні програми:

«Астрологічний прогноз»
«Фільмоскоп» — програма про новини кінематографу
«Привіт-шоу», яка виросла з програми «Привіт» на «Мегаполі» — веселило глядача інсценування відомих анекдотів
«Ну це вже вообще» (орфографія назви програми збережена) від Віктора та Олени Канісевичів, яка представляла пародії на інформаційні випуски та політичні програми.

Особистості

Ведучими та журналістами каналу були нині провідні топ-менеджери медіа-бізнесу України:

Ганна Безлюдна (зараз — керівник медіагрупи Inter Media Group) — у 1992 році була призначена редактором та ведучою «УТ-3»^[5])
Ігор Кондратюк (зараз — телеведучий, телепродюсер, член журі «Х-фактор» та «Україна має талант» на СТБ) — у 1992—1994 роках вів телегру «5+1» на каналі «УТ-3»^[6]).
Анатолій Бондаренко (зараз — журналіст, редактор, телеведучий каналу «Інтер») — у 1992 році був одним із піонерів-відкривачів революційного на той час комерційного незалежного (насамперед від держбюджету) телеканалу «УТ-3», шеф-редактор творчої групи суботнього ефіру, автор та ведучий кількох музичних та розважальних програм («Хіт-Рік», «Для Вас», «Віннер» та інші), співавтор та ведучий «Вечірніх розваг для дорослих». Усі програми особливо цікаві були тим, що виходили у прямому ефірі^[7].

Ганна Безулик (зараз — знаменита українська ведуча каналів «1+1», «5 канал» та «Інтер», з 2016 року доцентка кафедри журналістики та нових медіа Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка^[8]) — з січня 1992 року на «УТ-3» була ведучою та журналісткою, працювала у програмах «Winner», «Рідікюль», «Круті новини». Готувала інформаційні матеріали^[9].