PROFILBARU.COM

Система/ Період	Відділ/ Епоха	Ярус/ Вік	Вік (млн років)
Антропоген, Q	Голоцен, Q₂	Мегхалейський	0	0,0042
		Нортгриппський	0,0042	0,0082
		Гренландський	0,0082	0,0117
	Плейстоцен, Q₁	Тарантський	0,0117	0,126
		Тібанський	0,126	0,781
		Калабрійський	0,781	1,80
		Гелазький	1,80	2,58
Неоген, N	Пліоцен, N₂	П'яченцький	старіше
Примітки і коментарі Підрозділи четвертинної системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік^[1]. Для голоценових віків і ярусів встановлено датування відносно 2000 року (тобто гренландій розпочався 11,7 тис. років тому, відраховуючи від останнього мілленіуму)^[2]^[3]. Чибаній і Тарантій є неофіційними пропонованими назвами для ярусів середнього і верхнього плейстоцену, відповідно. У Європі та Північній Америці голоцен традиційно поділяється на Пребореальний, Бореальний, Атлантичний, Суббореальний і Субатлантичний періоди за схемою Блітта — Сернандера (англ. Blytt–Sernander). Існує багато локальних систем поділу верхнього плейстоцену. Головними елементами такої переодизації слугують стадії наступу льодовиків (гляціали, льодовикові періоди) та їхнього відступу (інтергляціали, межильодовиків'я).
п о р

Тібанський вік і ярус (англ. Chibanian) — стратиграфічний підрозділ нижнього плейстоцену, є другим віком четвертинного періоду.^[4] До того, як назва тібанський ярус була офіційно ратифікована у січні 2020 року, цей часовий інтервал був відомий як середній плейстоцен. Проміжок часу між 770 000—126 000 років тому. У цей вік також відбувся перехід у палеоантропології від нижнього до середнього палеоліту близько 300 000 років тому.

Тібанянському ярусу передує калабрійський, наступним є тарантський ярус.^[5] Початок чибанського віку — магнітна інверсія Брюнес — Матуяма, коли магнітне поле Землі востаннє зазнало геомагнітної інверсії.^[6] Завершення — початок Еємського інтергляціалу (5-а морська ізотопна стадія^[en]).^[7]

Міжнародний союз геологічних наук ратифікував назву Тібанський ярус у січні 2020, на честь місця розкопок у префектурі Тіба.^[4]

Хронологія

Час	Палеокліматологія	Гляціологія	Палеоантропологія
790–761 ka	MIS 19	Гюнцький гляціал^[en]	Homo erectus pekinensis
761–712 ka	MIS 18
712–676 ka	MIS 17
676–621 ka	MIS 16
621–563 ka	MIS 15	Гюнц-Гаслахський інтергляціал^[en]	Мауер 1^[en] (Homo heidelbergensis), Homo bodoensis
563–524 ka	MIS 14
524–474 ka	MIS 13^[en]	кінець Кромеріанської стадії^[en]	Боксгровська людина^[en] (Homo heidelbergensis)
474–424 ka	MIS 12	Гаслахський гляціал^[en]	Тотавельська людина (Homo erectus)
424–374 ka	MIS 11^[en]	Гоксненський інтергляціал^[en] (Британія), Ярмаутський гляціал^[en] (Північна Америка)	Свонскомбська людина^[en] (Homo heidelbergensis)
374–337 ka	MIS 10	Міндельський гляціал^[en], Ельстерський гляціал^[en], Рісс
337–300 ka	MIS 9	Marine Isotope Stage 9}	Пурфлітський інтергляціал у Британії	Мустьєрська культура
300–243 ka	MIS 8		Ірхуд 1 (Homo sapiens); Середній палеоліт; Гаплогрупа A (Y-ДНК)^[en]
243–191 ka	MIS 7	Авелійський інтергляціал у Британії	Мугарет-ель-Зуттіє^[en]; Хауа-Фтеах
191–130 ka	MIS 6	Іллінойський гляціал	Homo sapiens idaltu; Макро-гаплогрупа L (мтДНК)^[en]; Мустьєрська культура
130–123 ka	MIS 5^[en]	пік Еємського інтергляціалу; Сангойська культура

Примітки

↑ Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
↑ IUGS ratifies Holocene. Процитовано 18 August 2018.
↑ announcement ICS chart v2018/07. Процитовано 9 August 2018.
↑ ^а ^б Hornyak, Tim (30 January 2020). Japan Puts Its Mark on Geologic Time with the Chibanian Age. Eos – Earth & Space Science News. American Geophysical Union. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 31 January 2020.
↑ Cohen, K. M.; Finney, S. C.; Gibbard, P. L.; Fan, J.-X. (January 2020). International Chronostratigraphic Chart (PDF). International Commission on Stratigraphy. Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
↑ Gradstein, Felix M.; Ogg, James G.; Smith, Alan G., ред. (2004). A Geological Time Scale 2004 (вид. 3rd). Cambridge: Cambridge University Press. с. 28. ISBN 9780521786737.
↑ D. Dahl-Jensen & others (2013). Eemian interglacial reconstructed from a Greenland folded ice core (PDF). Nature. 493 (7433): 489—494. Bibcode:2013Natur.493..489N. doi:10.1038/nature11789. PMID 23344358. Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2019. Процитовано 1 березня 2020.