Треш-ме́тал або просто треш (англ.thrash metal, від to thrash — бити, молотити, тарабанити) — екстремальний піджанр важкого металу, характерний швидким темпом та загальною атмосферою агресії, котрий виник у першій половині 1980-х років. У композиціях, як правило, застосовуються швидкі ударні ритми та гітарні рифи низької частоти. Тексти пісень переважно несуть у собі тематику соціальних антагонізмів чи окультизму.
Треш сформовано в результаті об'єднання швидких ударних хардкор-панку з подвійними бас-барабанами і складністю виконання NWOBHM. Жанр виник частково як негативна реакція на традиційний глем — менш агресивний, підпопсовий піджанр. Треш-метал став джерелом натхнення для дезу та блеку.
Термін «треш-метал» вперше був використаний у тижневику Kerrang! щодо пісні Anthrax «Metal Thrashing Mad». Певна заслуга у формуванні трешу початку 80-х належала колективу Metallica — їхній твір «Kill 'Em All» виданий в 1983 році окремими оглядачами вважався першим трешовим альбомом.
Американці не змогли, та й не намагалися повністю відтворити досить відточене звучання британських металістів. Вони привнесли у звучання неабияку долю незавершеності, брутальності й люті. Для трешу характерні жорсткі, лапідарні рифи басу і ритму. Темп коливається від помірно-швидкого до швидкого. Типовою ознакою стилю є інтенсивне басово-гітарне тремоло (як правило, по напівпритиснутих струнах, що дає багато шумових призвуків) і ритмічний унісон з кулеметними чергами двох бочок (звідси, власне і назва стилю: від англійського to thrash — бити, молотити, тарабанити). Лінії вокалу нерідко дисонують з інструментальною фактурою. При цьому в треші, нехай навіть як контрастні «вставки», нерідко зустрічаються запозичення класичної музики (наприклад перебори напівакустичної гітари і «барокові» гітарні соло Metallica і Megadeth), так само як і більш глибокі приклади перетворення принципів симфонічної драматургії.
Його значення велике й сьогодні, хоча корифеї напрямку в 1990-х намагалися звернути з обраного шляху (Metallica — у бік полегшення, декоративності звуку, Megadeth — до електронних експериментів). Творчість Sodom стала перехідним щаблем від трешу до дезу, а Sepultura до груву.
Ґрув-метал або пост-треш — має інтенсивність і звук треш-металу, але зіграний в середному темпі, причому більшість гуртів роблять лише випадкові набіги на швидкий темп, але з початку 1990-х він почав віддавати перевагу звучанню, більш похідному від дез-металу.
Кросовер-треш — треш-метал із сильнішими елементами панку, його загальне звучання має більший вплив панку, ніж традиційний треш-метал, але містить більше елементів важкого металу, ніж хардкор-панк і трешкор.
Регіональні сцени
Як і для багатьох інших музичних напрямків, для треш-металу також можна виділити окремі регіони поширення даного стилю, де його звучання набуває особливих, притаманних тільки даному регіону характерних рис.
Іст-Коуст треш-метал (англ.East Coast thrash metal, укр.Треш-метал із території Східного узбережжя США): Зосереджений переважно у Нью-Йорку, треш-метал із території Східного узбережжя США мав тенденцію відображати звук, який включав сильний вплив хардкор-панку. Акцент було зроблено на агресивність та швидкість, а не на технічність. Anthrax, Overkill, Nuclear Assault та Whiplash ілюструють стиль, який виник з цієї регіональної сцени.
Канадський треш-метал (англ.Canadian thrash metal): Серед канадських треш-метал-гуртів найбільш відомими гуртами є Annihilator, Voivod, Razor та Sacrifice, які формують так звану «велику четвірку» канадського треш-металу.
Британський треш-метал (англ.British thrash metal): Британські трешеві гурти опирались більше на підхід у стилістиці традиційного хеві-металу, зазвичай важчий і менш агресивний, ніж у їхніх американських колег. Найвідомішими гуртами із цієї сцени є Acid Reign, Onslaught, Xentrix та Sabbat.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
