У дорослому футболі дебютував 1967 року виступами за команду «Мотервелл», в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у понад матчах за клуб в усіх турнірах[1]. Більшість часу, проведеного у складі «Мотервелла», був основним гравцем захисту команди.
У жовтні 1972 року за 40 000 фунтів стерлінгів перейшов до клубу «Рейнджерс», за який відіграв 10 сезонів. У першому ж сезоні в команді він виграв свій перший трофей у кар'єрі, забивши гол у фіналі Кубка Шотландії проти «Селтіка», який допоміг його команді принести перемогу 3:2[2]. В подальшому Форсайт тричі вигравав чемпіонат Шотландії в 1975, 1976 і 1978 роках та чотири рази Кубок Шотландії у 1976, 1978, 1979 та 1981 роках та Кубок ліги у 1976, 1978, 1979 та 1982 роках. При цьому у сезонах 1975/76 та 1977/78 він вигравав з клубом всі ці три трофеї одночасно[3][4]. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Рейнджерс» у 1982 році, провівши за клуб 332 матчі у всіх змаганнях.
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, на якому зіграв у всіх трьох матчах, але команді не вдалось подолати груповий етап. При цьому гра проти Нідерландів в рамках цього «мундіалю» стала останньою для Форсайта у складі збірної. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 22 матчі, в одному з яких (проти Швейцарії, 1:0[5]) був капітаном команди[6].
Тренерська кар'єра
По завершенні ігрової кар'єри 1982 року очолив клуб «Данфермлін Атлетік»[3], але вже наступного року покинув посаду[7].
