PROFILBARU.COM

Тиґре
Тиґре
Самоназва	ትግረ
Кількість	біля 1,8 млн. осіб
Ареал	Еритрея; Ефіопія
Близькі до	тиґраї, амхара
Входить до	семіти
Мова	тиґре
Релігія	мусульмани, християни-монофізити, частково католики;

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тигре.

Ти́ґре (тиґре ትግረ) — південно-семітський народ на сході Африки, переважно в Еритреї.

Тиґре близькі до тиґраїв та амхара. Тиґре не є етнічно однорідними. У складі тиґре дуже велике субетнічне членування — включає бл. 30 племен, у т.ч. такі, що подеколи розглядаються як окремі етнії (наприклад, менса). Багатий фольклор.

Етнічна територія

Проживають у передгір'ях та рівнинах Північної Еритреї^[3] та частково у прикордонні з Суданом.

Демографія

Загальна чисельність тиґре становить 1,8 млн. осіб (2021).

Мова

Тиґрська мова належить до афроазійських мов семітської гілки. Разом з тиґринья належить до групи ефіопосемітських мов, що походить від давньоефіопської мови ґеез. Уряд Еритреї використовує систему письма ґеез для публікації документів мовою тиґре.

Мова тиґре є лінгва франка для населення низовин західної та північної Еритреї, включаючи північне узбережжя. Таким чином, приблизно 75% населення західної низовинної частини Еритреї розмовляє мовою тиґре.

У 1988 році тиґрською мовою перекладено Біблію.

Релігія

Близько 95% тиґре сповідують іслам (мусульмани-суніти), решта християнство (християни-монофізити, вплив амхара) та місцеві анімістичні релігії. Тиґре які сповідують християнство переважно належать до Еритрейської православної церкви Тевахедо, Католицької церкви та Євангельсько-лютеранської церкви Еритреї^[en].

Економіка

Основні господарські заняття — орне землеробство (пшениця, теф, бобові та ін.) та скотарство, в т.ч. кочове й напівкочове, на узбережжі Червоного моря — рибальство. Раніше, у т.ч. не раз і в ХХ столітті потерпали від голодів.

Примітки

↑ Eritrea — The World Factbook - Central Intelligence Agency(англ.)
↑ Кійко, Ю. Є.; Агапій, А. П.; Мельник, Ю. Й. (2021). Вступ до мовознавства: практикум (PDF). Чернівці: ЧНУ ім. Юрія Федьковича: Рута. с. 175. ISBN 978-966-423-628-4.
↑ В. І. Ткаченко. Ерітрея, Держава Ерітрея // Енциклопедія Сучасної України : енциклопедія / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. Т. 9.