Такса[1] або даксгунд (нім.Dachshund — «борсучий собака»), або я́мник[2] — порода мисливських норних собак, вирізняється короткими лапами й довгим тулубом.
Походження
Такси походить від гончих, проте нині, в європейському стандарті породи FCI (Міжнародної кінологічної федерації) такс виділено в самостійну, окрему від гончих, IV групу. Втім, британці продовжують зараховувати такс до гончаків.
Коли саме виникла порода, невідомо. Можливо, ще в Давньому Єгипті існували собаки, подібні до такс, на що вказують зображення XXVIII-XXIII ст. до н. е. коротконогих мисливських псів. У давньогрецьких істориків, — зокрема, Ксенофонта та Аріана, — також фігурують описи коротконогих гончаків.
Цілеспрямованим розведенням такс, подібних до сучасних, почали займатися у Великій Британії та Німеччині з середини XIX століття. Зокрема, в Німеччині, піонером селекції такс став у 1860 р. Вільгельм фон Даакс. Перший стандарт породи було прийнято в Німеччині у 1879 році, а в 1888 засновано Німецький Текель-клуб (Teckel — народна назва такси в Німеччині).
Опис породи
Стандарти породи в усіх країнах приблизно однакові й мають незначні розрізнення стосовно забарвлення та вагових нормативів. В Європі прийнято стандарт FCI, Велика Британія та США мають свої нормативи.
Згідно зі стандартом породи, такса — приземкувата, розтягнута, але з компактним тулубом собака, з міцним кістяком та рельєфною, «сухою» мускулатурою.
Лапи короткі, причому передні зазвичай масивніші й більш розвинуті, ніж задні (особливо у псів), що пов'язано з призначенням такси для роботи в норі. Між пальцями є перетинки. Груди широкі, м'язисті. Лінія спини пряма, випуклий поперек, вигнутий дугою хребет або запала спина вважаються недоліками.
Морда видовжена, з сухою, тонкою носовою кісткою, з якомога менш вираженим стопом (перехід від лоба до спинки носа). Спинка носа має бути прямою, злегка вигнутою, горбинка вважається ознакою аристократизму, чистоти породи. Вуха великі, широкі, овальної форми, передній край вуха має бути прилеглим до вилиці; коли собака нашорошений, зовнішня площина вух має стояти перпендикулярно до морди. Зуби великі, зубна система дуже розвинута, з огляду на невеликий розмір собаки.
Рухи такси мають бути граційними та вправними, попри її приземкуватість, собака не має справляти враження вайлуватої тварини. У такс добре виражений статевий диморфізм (суки фізіологічно та психологічно відрізняються від псів — зазвичай менші, з тоншим кістяком тощо). Характер дружній, життєрадісний. Темперамент активний, але врівноважений; злість вважається вадою. Власники такс відзначають дві характерні риси цих собак: впертість у поєднанні з кмітливістю. Такси розуміють до 500 слів.
Різновиди
Європейські стандарти поділяють такс за розміром на
стандартних (6,6-9 кг, об'єм грудної клітки — від 35 см)
карликових (до 4 кг, грудна клітка не більше 35 см)
кролячих (до 3,5 кг, грудна клітка — до 30 см).
Класифікація, прийнята в США та Великій Британії, поділяє такс лише на два типи:
стандартні (9-12 кг за британським стандартом, 7,2-14 кг за американським стандартом)
мініатюрні (4-5 кг).
Мініатюрних (карликових і кролячих) такс було виведено завдяки вливанню крові той пінчерів. Вважається, що з цим походженням пов'язано поширений у мініатюрних такс недолік — булькаті очі.
Короткошерста або гладкошерста таксаДовгошерста таксаЖорсткошерста такса
Класифікація
Стандартного розміру
гладкошерсті
довгошерсті
жорсткошерсті
Карликові
гладкошерсті
довгошерсті
жорсткошерсті
Кролячі
гладкошерсті
довгошерсті
жорсткошерсті
Забарвлення
одноколірні (рудий колір з варіаціями від світло-пісочного до темного дерева, а також муар),
двоколірні (чорний з рудими або кремовими підпалами, колір кави з підпалами, блакитний, ізабелла, кабанячий — суміш хутра різного кольору тощо)
плямисті (мармурові). Чорний колір без підпалів є ознакою для дискваліфікації.
Полювання
Назва породи («борсучий собака») свідчить, що таксу було виведено в першу чергу для полювання на борсука і лисицю. Таксу запускають у нору, де переховується звір — завданням собаки є знайти звіра, загнати його в глухий кут і повідомити людину про його місцеперебування, після чого самостійно вирішити — чи "брати" звіра на місці, чи майстерно вигнати звіра з нори. Для того, щоб її гавкіт було чути під землею, такса має гучний та низький голос. Коли мисливці за цим гавкотом визначали місцеперебування звіра, то розкривали нору. Для того, щоб підготувати собаку для полювання, або просто для збереження його мисливських якостей для прийдешніх поколінь, пса водять на протравлювання у штучних норах.
