Сільвястрас Жукаускас

Сільвястрас Жукаускас
лит. Silvestras Žukauskas
Генерал
Загальна інформація
Народження31 грудня 1860(1860-12-31)
Каунас, Ковенська губернія
Смерть26 листопада 1937(1937-11-26) (76 років)
Каунас, Литва
ПохованняRamybė Parkd
Громадянство Російська імперія
Литва Литва
Національністьлитовець
Alma MaterВіленське військове училищеd
Військова служба
Роки службиРосійська імперія 18841917
Литва 19171928
Приналежність Російська імперія
Литва Литва
Рід військЛитва Сухопутні війська
Війни / битвиРосійсько-японська війна
Перша світова війна
Радянсько-литовська війна
Польсько-литовська війна
Нагороди та відзнаки
Золота зброя «За хоробрість»
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Великий командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
Великий командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
Кавалер Великого хреста ордена Хреста Погоні
Кавалер Великого хреста ордена Хреста Погоні

Сільвястрас Жукаускас (лит. Silvestras Žukauskas; нар. 31 грудня 1860, Каунас, Ковенська губернія — пом. 26 листопада 1937, Каунас, Литва) — військовий діяч, генерал російської, а після здобуття Литвою незалежності — литовської армії.

Життєпис

Походив з польської шляхти Ковенської губернії, народився в фільварку Давайнішек Пакройской волості Шавельського повіту. Освіту здобув в Маріямпольській гімназії, після чого у 1881 році вступив до Віленського піхотного юнкерського училища, з якого був випущений підпрапорщиком в 112-й піхотний Уральський полк. У 1887 році отримав звання підпоручник. Брав участь у Російсько-японській війні. Служив в 176-му піхотному Переволоченському полку, де послідовно підвищувався в чинах і командував ротою та батальйоном. У 1908 році підвищений до підполковника і призначений командиром батальйону в 131-й піхотний Тираспольський полк, у 1911 році отримав чин полковника.

Після початку Першої світової війни Жукаускас був призначений командиром 314-го піхотного Новооскольського полку. Найвищим наказом від 4 липня 1916 року він за оборону Шяуляя був нагороджений Георгіївською зброєю[1].

З 5 квітня 1916 року Жукаускас командував 2-ю бригадою 1-ї піхотної дивізії Російської імператорської армії і 8 листопада того ж року був проведений в генерал-майори. 18 травня 1917 року він отримав в командування всю 1-ю піхотну дивізію.

Сільвястрас Жукаускас після військових навчань у Клайпеді. 1925 рік.

В кінці 1917 року, після остаточного розвалу фронту, Жукаускас повернувся на батьківщину і служив в Литовській армії. У 1918 році Жукаускас став міністром оборони Литви. Усю весну 1919 року, в ході реорганізації литовських збройних сил, генерал Жукаускас намагався усіма засобами збільшити чисельність армії та підвищити її бойові якості[2]. З 26 квітня по 27 травня 1919 року він був начальником литовського Генерального штабу[3], 9 травня 1919 року був призначений Головнокомандувачем армії Литви, але цей пост займав недовго, оскільки вже восени того ж року був звільнений у відставку. Проте в наступному році він повернувся на службу і знову був призначений литовським головнокомандувачем. Але і на цей раз він протримався на цій посаді близько року і знову був звільнений. 6 червня 1923 Жукаускас в останній раз був призначений головнокомандувачем і протримався на цій посаді до січня 1928 року, коли остаточно вийшов у відставку.

Сільвястрас Жукаускас став одним з головних рятівників Литовської держави. Йому вдалося відносно швидко в умовах агресії Радянської Росії почати творення регулярного війська, в подальшому небезпідставно заслужити у земляків неофіційний титул «творця литовської армії».[2]

Помер 26 листопада 1937 року в Каунасі.

Примітки

  1. Презентація книги «Генерал Сільвястрас Жукаускас» [Архівовано 2008-05-14 у Wayback Machine.]; Міністерство оборони Литви. Процитовано 25 травня 2008. (лит.)
  2. а б Литва під кулеметними зливами. Епізод перший: «Червоні йдуть!»; А.Петрик, Історична правда, 15 лютого 2019.
  3. Міністерство оборони Литовської Республіки; kam.lt. Процитовано 23 травня 2008. (лит.)

Посилання

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!