Закінчив бердичівську загальноосвітню школу ім. Т. Г. Шевченка. Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ. Призваний за мобілізацією 20 березня, молодший сержант 4-ї роти 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади, старший навідник.
13 травня 2014 року підрозділ 95-ї бригади, до складу якого входив Сергій Сідлецький, потрапив у засідку проросійських бойовиків під селом Октябрське неподалік Краматорська. Тоді загинуло 7 десантників, 9 дістали поранення та контузії. Контузії зазнав і Сергій, проте від госпіталізації відмовився.
Під час оборони Донецького аеропорту патрульний загін Сергія Сідлецького також зазнав обстрілу бойовиків. Бронетранспортер, у якому пересувались українські захисники, потрапив під шквальний обстріл з ручного гранатомета. Один з пострілів пробив броню і кумулятивний струмінь заряда пропалив тіло Сергія наскрізь. Температура займання була настільки високою, що тіло бійця побратимам доводилось гасити чотири рази[1].
Поховали героя в Гришківцях Бердичівського району. По смерті захисника залишилась дружина та маленький син. Сергій Сідлецький — один з героїв фільму про війну «На передовій».
14 березня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
на стіні будинку, де проживав Сергій, встановлено меморіальну дошку його честі
Примітки
↑«Одного нашого задушили, іншого спалили — ось із ким ми воюємо», — «Аскольд» // АД 242. Історія мужності, братерства і самопожертви. — Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — С. 75—76. — 352 с. — ISBN 978—617—12—0097—5
