Сульжинська волость

Сульжинська волость
Центр	Брикуля (до кінця ХІХ ст.), Сульжин
Площа	11 271 (1886)
Населення	5195 осіб (1886)
Густота	42.2 осіб / км²

Сульжинська волость — адміністративно-територіальна одиниця Ізяславського повіту Волинської губернії з центром у селі Сульжин (до кінця ХІХ ст. - у селі Брикуля).

Наприкінці ХІХ ст. територія волості зазнала значних змін - до волості було приєднано майже усі поселення (Вербівці, Ленківці, Мокіївці, Пиляї, Тишевичі) ліквідованої Чотирбоківської волості, тому волость значно розширилася на північ, натомість поселення південної частини волості відійшли до складу Бутовецької (Драчі, Пеньки, Пехтії) та Новосільської (М.Ведмедівка) волостей.

Станом на 1886 рік складалася з 12 поселень, 10 сільських громад. Населення — 5195 осіб (2599 чоловічої статі та 2596 — жіночої), 758 дворових господарств^[1].

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, десятин
Сільських громад	5719	3683
Приватної власності	5347	3269
Іншої власності	205	129
Загалом	11271	7081

Поселення волості:

• Брикуля — колишнє власницьке село при річці Муховець, 214 осіб, 43 двори, волосне правління (22 версти від повітового міста); каплиця, постоялий будинок, водяний млин, вітряк.
• Драчі — колишнє власницьке село, 509 осіб, 78 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин, вітряк.
• Лавринівці — колишнє власницьке село при річці Муховець, 440 осіб, 72 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, водяний млин.
• Марківці — колишнє власницьке село при річці Муховець, 539 осіб, 90 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
• Медведівка — колишнє власницьке село, 518 осіб, 94 двори, православна церква, каплиця, школа, постоялий будинок, водяний млин, вітряк.
• Пеньки — колишнє власницьке село, 522 особи, 69 дворів, постоялий будинок, водяний млин, винокурний завод.
• Пехтії — колишнє власницьке село, 387 осіб, 60 дворів, каплиця, постоялий будинок, вітряк.
• Сульжинські Хутори — колишнє власницьке село, 583 особи, 94 двори, постоялий будинок.
• Сульжин — колишнє власницьке село, при струмкові Муховець та річці Хомора, 170 осіб, 28 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, вітряк.

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
• Sulżyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 578. (пол.)
• Sulżyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 631. (пол.)

Посилання

1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)