Ступінь дисоціації |
Розмірність |
![{\displaystyle 1}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/92d98b82a3778f043108d4e20960a9193df57cbf) |
Формула |
[1] |
Позначення у формулі |
, і ![{\displaystyle n}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/a601995d55609f2d9f5e233e36fbe9ea26011b3b) |
Символ величини (LaTeX) |
[1] |
Підтримується Вікіпроєктом |
Вікіпедія:Проєкт:Математика |
Рекомендована одиниця вимірювання |
1[1] |
Сту́пінь дисоціа́ції або коефіціє́нт дисоціа́ції — кількісний показник, обчислений як відношення числа формульних одиниць розчиненої речовини, що розпалися на його йони, до їх загального числа дисоціації.
Позначається зазвичай α і є безрозмірною величиною.
Ступінь дисоціації залежить від концентрації. Для слабких електролітів, у яких можна знехтувати взаємодією йонів між собою, справедливий закон розведення Оствальда:
,
- де n — концентрація молекул, які дисоціюють; K — певний параметр, який залежить від тиску й температури.
При дуже малій концентрації (
) ступінь дисоціації
, тобто усі молекули дисоційовані.
У слабких електролітах ступінь дисоціації менший за 3 %, в електролітах середньої сили він у проміжку 3—30 %, у сильних — понад 30 %.
Джерела
- Сивухин Д.В. (1977). Общий курс физики. т III. Электричество. Москва: Наука. (рос.)
- Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
Примітки