PROFILBARU.COM

Стефан Фонтен
Стефан Фонтен
Stéphane Fontaine
Дата народження	невідомо
Місце народження	[[\|]]
Громадянство	Франція
Професія	кінооператор
Alma mater	Національна вища школа імені Луї Люм'єра
Роки активності	1996 — наш час
IMDb	ID 0284860
Нагороди та премії
	«Сезар» (2006, 2010)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фонтен.

Стефан Фонте́н (фр. Stéphane Fontaine) — французький кінооператор. Працює у Європі та в США.

Біографія

У 1985 закінчив Вищу школу Луї Люм'єра (фр. École nationale supérieure Louis-Lumière, ÉNSLL) у Парижі^[1]. Кар'єру в кіно він починав як асистент оператора; працював над такими фільмами, як «Чтиця» (реж. Мішель Девіль, 1988), «Коханці з Нового мосту» (реж. Леос Каракс, 1991) та «Ірма Веп» (реж. Олівє Ассаяс, 1996), був головним оператором другої знімальної групи фільму «Історія робиться вночі» (реж. Ілкка Джарві-Латурі, 1999).

Першим повнометражним фільм Стефана Фонтена як оператора-постановника став фільм «Як я обговорював… (моє сексуальне життя)», поставлений режисером Арно Деплешеном у 1996 році.

У 2008 році працював у Голлівуді над фільмом режисера Баррі Левінсона «Одного разу в Голлівуді» з Робертом Де Ніро у головній ролі.^[2]

У Франції Стефан Фонтен був оператором трьох фільмів режисера Жака Одіара — «І моє серце завмерло» (2005), «Пророк» (2009) та «Іржа та кістка» (2012). За перші дві стрічки Стефана Фонтена було удостоєно Премії «Сезар» за найкращу операторську роботу, а фільм «Пророк» у 2009 році отримав також Гран-прі Каннського кінофестивалю.

Вибіркова фільмографія

1996: Як я обговорював... (моє сексуальне життя) / Comment je me suis disputé… (ma vie sexuelle), реж. Арно Деплешен
2002: Нове життя / La vie nouvelle, реж. Філіп Гранріє
2003: Лео грає: В компанії чоловіків / En jouant «Dans la compagnie des hommes», реж. Арно Деплешен
2004: Подивися на мене / Comme une image, реж. Аньєс Жауї
2005: І моє серце завмерло / De battre mon coeur s'est arrêté, реж. Жак Одіар
2006: Як каже Шарлі / Selon Charlie, реж. Ніколь Гарсія
2006: Мене звуть Елізабет / Je m'appelle Elisabeth, реж. Жан-П'єр Амері
2007: Поговори зі мною / Talk to Me, реж. Кейсі Леммонс
2008: Одного разу в Голлівуді / What Just Happened, реж. Баррі Левінсон
2009: Шпигуни / Espion(s), реж. Ніколас Шаада
2009: Пророк / Un prophète, реж. Жак Одіар
2009: Інший Дюма / L'autre Dumas, реж. Сефі Неббу
2010: Три дні на втечу / The Next Three Days, реж. Пол Хагіс
2011: Перше кохання / Un amour de jeunesse, реж. Міа Гансен-Льове
2012: Іржа та кістка / De rouille et d'os, реж. Жак Одіар
2013: Джиммі Пікар / Jimmy P., реж. Арно Деплешен
2014: Самба / Samba, реж. Олів'є Накаш, Ерік Толедано
2016: Капітан Фантастік / Captain Fantastic, реж. Метт Росс
2016: Вона / Elle, реж. Пол Верховен
2016: Джекі / Jackie, реж. Пабло Ларраїн
2024: Конклав / Conclave, реж. Едвард Бергер

Нагороди і номінації

Нагороди та номінації
Рік	Нагорода	Категорія	Фільм	Результат
2006	Премія «Сезар»	Найкраща операторська робота	І моє серце завмерло	Перемога
2006	Міжнародний кінофестиваль братів Манакі (Північна Македонія)	Золота камера 300	І моє серце завмерло	Перемога
2009		Бронзова камера 300 найкращому оператору	Пророк	Перемога
2009	Європейський кіноприз	Найкращий оператор		Номінація
2010	Премія «Сезар»	Найкраща операторська робота		Перемога
2013			Іржа та кістка	Номінація
2017			Вона	Номінація
2014	Премія «Люм'єр»	Найкращий оператор	Джиммі Пікар	Номінація

Примітки

↑ STÉPHANE FONTAINE. cinematographers.nl. Процитовано 9.05.2015.
↑ Talk to Me Movie | Official Website | Buy Now | Focus Features. Talk to Me Movie | Official Website | Buy Now | Focus Features (англ.). Архів оригіналу за 10 березня 2023. Процитовано 10 березня 2023. [Архівовано 2023-03-10 у Wayback Machine.]