Скрипничук Василь Михайлович

Василь Михайлович Скрипничук
Василь Михайлович Скрипничук
Голова Івано-Франківської обласної ради
23 листопада 2012 — 7 грудня 2015
Попередник	Олександр Сич
Наступник	Олександр Сич
Народився	22 червня 1958(1958-06-22) с. Маркова, Богородчанський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Помер	22 січня 2019(2019-01-22) (60 років) Івано-Франківськ
Відомий як	політик
Громадянство	Україна
Національність	Українець
Alma mater	Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Політична партія	КУН (1992-?) Всеукраїнське об'єднання «Свобода»
Професія	юрист, вчитель

Васи́ль Миха́йлович Скрипничу́к (22 червня 1958(19580622), с. Маркова, Богородчанський район, Станіславська область — 22 січня 2019, м. Івано-Франківськ) — український політик та науковець, член Всеукраїнського об'єднання «Свобода», Голова Івано-Франківської обласної ради (2012—2015). Президент Івано-Франківської обласної федерації волейболу. Голова Івано-Франківської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Учасник російсько-української війни.

Освіта

Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту за фахом вчитель (російська філологія) (1975–1979) і юридичний факультет Прикарпатського університету імені Василя Стефаника за фахом юрист (1993–1997).

Кандидат юридичних наук, доцент. Вчену ступінь здобув у 2002 році. Дисертація «Обласна рада в системі місцевого самоврядування в Україні: організація та діяльність» (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2001).

Є автором більше 50 наукових праць.

Кар'єра

Професійну діяльність розпочав вчителем загальноосвітньої середньої школи у с. Шаланки Виноградівського району Закарпатської області, в якій працював у період з 1979 по 1982 роки.

У 1982–1984 роках — заступник директора Бабченської восьмирічної школи Богородчанського району Івано-Франківської області.

З 1984 по серпень 1991 року — викладач Івано-Франківського автотранспортного технікуму м. Надвірна.

Протягом серпня — грудня 1991 року працював завідувачем відділу радіомовлення редакції газети «Народна воля», після чого до січня 1993 року — редактором міського телебачення Надвірнянської міської ради народних депутатів.

1993–1994 роки — голова контрольної комісії Івано-Франківської обласної ради народних депутатів.

У 1994–1995 роках — начальник головного управління (департаменту) з гуманітарних питань, заступник голови Івано-Франківської обласної ради з виконавчої роботи.

1995–1998 роки — заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

1998–1999 роки — керівник секретаріату Івано-Франківської обласної ради.

1999–2002 роки — заступник керівника виконавчого апарату (керівник секретаріату) Івано-Франківської обласної ради.

Починаючи з 2001 року, спочатку за сумісництвом, а згодом й за основним місцем роботи, займався безпосередньою науковою діяльністю, працюючи доцентом кафедри державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, завідувачем кафедри правознавства Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, деканом Карпатського факультету Академії муніципального управління.

У 2010–2012 роках — керуючий справами виконавчого апарату Івано-Франківської обласної ради.

23 листопада 2012 року обраний головою обласної ради.

Є учасником комбатантського об'єднання «Легіон Свободи»^[1]. 24 липня 2014 року написав заяву добровольцем до української армії з огляду на російсько-українську війну: «я пропонуватиму депутатам наслідувати мій приклад і добровільно написати заяву для того, щоб кожного депутата мобілізували в армію. Таку заяву я написав у Тисменицький райвійськкомат 24 липня».

11 червня 2016 року^[2][2] — відкривав виставку Юрія Бакая «Вапно» у фоє Івано — Франківської обласної ради.

30 червня 2017 року був достроково позбавлений депутатських повноважень за власним бажанням^[3], замість нього в обласній раді буде Наталія Щербій, дружина голови обласної Свободи Михайла Королика^[4].

Помер 22 січня 2019 року у Франківську. 24 січня, в будинку «Просвіти» відбулася церемонія прощання. Похований у селі Монастирчани Богородчанського району^[5][6].

Сім'я

Батько Михайло Олександрович (1921—1985) — тракторист колгоспу. Мати Марія Дмитрівна (1928—1999) — домогосподарка. Дружина Галина Іванівна (1965) — молодший науковий працівник сектору народознавства. Сини Василь (1986) та Іван (1992), дочка Галина (1997).

Примітки

1. Мир можливий лише після перемоги над російським агресором - Тягнибок. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
2. ТРК КАРПАТИ (11 червня 2016), Несподівана реакція Василя Скрипничука на інсталяцію Юрія Бакая "Вапно", процитовано 13 червня 2016
3. Василя Скрипничука позбавили депутатських повноважень. Галицький Кореспондент (укр.). 30 червня 2017. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
4. Наталія Щербій замінила Василя Скрипничука в обласній раді Івано-Франківська - Галицький Кореспондент. Галицький Кореспондент (укр.). 20 липня 2017. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 20 липня 2017.
5. Франківці прийшли попрощатися з Василем Скрипничуком (фото) [Архівовано 28 січня 2019 у Wayback Machine.] // «Галицький кореспондент», 24 січня 2019
6. У Франківську провели в останню путь екс-голову облради Василя Скрипничука: вченого-правознавця, педагога й добровольця АТО [Архівовано 29 січня 2019 у Wayback Machine.] // «Еспресо», 27 січня 2019

Посилання

• Досьє Василя Скрипничука на Інформаційному порталі «Стик»
• Голова Івано-Франківської облради йде добровольцем в армію [Архівовано 1 серпня 2014 у Wayback Machine.]

Біографії   Україна   Івано-Франківщина