Паралельні мажорний і (природний) мінорний лад До
Система мажор-мінор (нім. Tongeschlecht , італ. modo , рос. наклоне́ние ) в теорії музики — властивість терцевого акорду , звукоряду, тонального ладу, що зумовлює його належність до мажору чи мінору.
Усю сукупність діатонічних октавних ладів із великою терцією на I щаблі ладового звукоряду теоретики зазвичай відносять до «мажору» , з малою терцією — до «мінору» . Зокрема це стосується описання музики тих історичних епох, у яких мажор і мінор ще не склалися або їхнє існування було дискусійним (наприклад, в епоху Ренесансу ). У таких випадках кажуть, що дорійський , фригійський та іонійський лади — «мажорні», а лідійський , міксолідійський та еолійський — «мінорні».
Dahlhaus С. Die Termini Dur und Moll // Musikforschung 8 (1955).Dahlhaus С. War Zarlino Dualist? // Musikforschung 10 (1957), S.286-291.Холопов Ю. Н. Наклонение // Музыкальная энциклопедия. Т.3. — М., 1976. — Стр. 880—883.
