Група судових чиновників після засідання мирового з'їзду сиділа в дорадчій кімнаті чекаючи, поки голова з'їзду Петро Миколайович напише свою «особливу думку». Час обіду вже пройшов, і всі були голодні. Дільничний суддя Жілін почав говорити про їжу. Він згадав, як одного разу його мрія — страва «порося під хроном» викликала у нього істерику. Оповідь про їжу ставала дедалі пристраснішою, заважаючи голові писати «особливу думку». Один за одним чоловіки вибігали з дорадчої кімнати, не в змозі опиратися спокусі. Зрештою Петро Миколайович також не витримав, "махнув рукою й кинувся до дверей", так і не написавши «особливу думку».
Історія публікації
За словами Олександра Лазарева-Грузинського, письменник написав оповідання за один день у Бабкіно[ru][1]. Михайло Чехов[ru] був упевнений, що в оповіданні відбилися враження письменника від проживання у Звенигороді. Там Антон Чехов «відвідував засідання повітових з'їздів, де познайомився з укладом чиновницького життя».
Оповідання вперше вийшло друком у 231-му номері Петербурзької газети від 24 серпня (за старим стилем) 1887 року в розділі «Летючі нотатки» з підписом «А. Чехонте». Після стилістичних змін і скорочень Чехов включив оповідання до першого тому зібрання своїх творів, що його видав Адольф Маркс у 1899—1901 роках. Чехов також прибрав з оповідання натяки на події в Болгарії, додав деякі деталі, як от напис на келишку: «Таковину й ченці заживають».
За життя Чехова оповідання переклали німецькою, польською, сербськохорватською і шведською мовами.
Чехов А. П. Сирена// Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1974—1982.
