Середньонімецький канал (нім.Mittellandkanal) — один з основних каналів центральної Німеччини. Є важливою ланкою в мережі внутрішніх водних шляхів в цій країні. Його значення виходить за межі Німеччини, з'єднуючи Францію, Швейцарію, країни Бенілюксу з Польщею, Чехією та Балтійським морем[2].
Має 325,7 км завдовжки,[3] Середньонімецький канал є найдовшим штучним водним шляхом в Німеччині.
Будівництво Середньонімецького каналу було розпочато в 1906 році, починаючи з Бергесгефеде (муніципалітет Герстель) від Дортмунд-Емс каналу. Дистанція Мінден на Везер була відкрита у лютому 1915, і спочатку мала назву Емс-Везер канал. Дистанцію Мінден-Ганновер було закінчено восени 1916. Дистанція до Зенде і відгалуження каналу до Гільдесгайма було завершено в 1928 р., до Пайне — 1929, і Брауншвейга — 1933 році. Заключна дільниця до Магдебурга — 1938 році, таким чином, створюючи пряме сполучення між Західною і Східною Німеччиною. Відгалуження до Зальцгіттеру було відкрито у 1941. Планований акведук через Ельбу, за для побігання низької води влітку, не було побудовано через Другу світову війну[4].
Після розкраювання Німеччини після Другої світової війни, Середньонімецький канал був розділений між ФРН і НДР, з кордоном на схід від Вольфсбурга. Для забезпечення доступу із західної частини каналу до Гамбурга і Північної Німеччини, в обхід терену Східної Німеччини і річки Ельба (з обмеженою іноді навігацією), було відкрито Ельбський обвідний канал[en] у 1977 році.
Після возз'єднання Німеччини, важливість Середньонімецького каналу як магістралі між сходом і заходом Німеччини збільшилась. Проект з будівництва акведуку через Ельбу було реалізовано — у 2003 році було відкрито Магдебурзький водний міст, забезпечуючи пряме сполучення з каналом Ельба-Хафель.
Панорама порту Брауншвейг на Середньонімецькому каналі
