Свєтін Михайло Семенович

Свєтін Михайло Семенович
Ім'я при народженні	Михайло Соломонович Гольцман
Народився	11 грудня 1929(1929-12-11)[1] Київ, Українська СРР, СРСР
Помер	30 серпня 2015(2015-08-30) Гатчина, Ленінградська область, Росія інсульт
Поховання	Серафимівське кладовище^d
Національність	єврей
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	кіноактор, телеактор, актор театру, актор
Alma mater	Київське музичне училище імені Рейнгольда Глієра (1958)
Роки діяльності	1958 — 2015
IMDb	nm0841242
Нагороди та премії
Свєтін Михайло Семенович у Вікісховищі

Миха́йло Семе́нович Свє́тін (при народженні Міша Соломонович Гольцман^[2], 11 грудня 1929(19291211), Київ, УРСР, СРСР — 30 серпня 2015, Гатчина, Росія) — радянський і російський актор. Заслужений артист РРФСР (1987). Народний артист Російської Федерації (1996).

Як розповідав артист у своїх інтерв'ю (наприклад, журналу «Інтерв'ю»), своє справжнє прізвище йому довелося змінити в процесі трудової діяльності в кіно і театрі з незалежних від нього причин; основою псевдоніма послужило ім'я його дочки Світлани. Офіційно змінив паспорт на нове прізвище 1983 року.

Біографія

Народився в Києві, був першою дитиною в родині. Батько, Соломон Михайлович Гольцман, працював чорноробом на Київській кінофабриці, мати, Ганна Петрівна, була домогосподинею. До війни сім'я проживала за адресою: вул. Басейна, 3, кв. 37^[2]. Закінчив Київське музичне училище.

В 1964—1970 роках працював у Київському театрі музичної комедії.

У 1970-му почав роботу в Малому драматичному театрі в Ленінграді. З 1980 року був актором ленінградського Театру комедії імені Н. П. Акімова.

Кінокар'єра Светіна почалася в 1973 році з ролі у фільмі «Не мине й року». Серед найвідоміших робіт Светіна в кіно — ролі у фільмах «Афоня», «Не може бути!», «Дванадцять стільців», «Чародії» та багатьох інших.

У 1987 році Свєтін був удостоєний звання Заслуженого артиста РРФСР, в 1996 році став Народним артистом Росії. У 2009 році Свєтін отримав орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня.

Знявся в українських фільмах: «Ні пуху, ні пера» (1974), «Капітан Крокус і Таємниця маленьких змовників» (1991), «Золоте курча» (1993, «Зефір у шоколаді» (1994, «Об'єкт Джей» (1995), «День переможених» (2009), «Правдива історія про Червоні вітрила» (2010) та інших.

У серпні 2015 потрапив у лікарню із попереднім діагнозом «інсульт»^[3]. Помер вранці 30 серпня, в реанімації Гатчинської центральної районної лікарні.

Сім'я

• Брат - Гольцман Леонід Соломонович (рік народження 1937), український і ізраїльський гобоїст, концертмейстер і музичний педагог^[4].
• Дружина (з 1959 року) - Броніслава Костянтинівна Проскурніна (рік народження 1941), актриса Санкт-Петербурзького Малого театру.
  • Дочка - Світлана (рік народження 1965), одружена з програмістом, проживає в США (Нью-Джерсі).
    • Онуки - Анна, Олександра.

Гримерна в Театрі Комедії, посмертно закріплена за Михайлом Свєтіним

Фільмографія

• «Ні пуху, ні пера» (1974, епіз.)
• «Не болить голова у дятла» (1974)
• «Афоня» (1975)
• «Не може бути!» (1975)
• «12 стільців» (1976)
• «Подарунок долі» (1977, епіз.)
• «Сумка інкасатора» (1977)
• «Безіменна зірка» (1978)
• «Напередодні прем'єри» (1978, епіз.)
• «Скарбничка» (1980, т/ф, 2 а)
• «Тільки в мюзик-холі» (1980, т/ф)
• «Жінки жартують серйозно» (1980, вчитель хімії)
• «Життя і пригоди чотирьох друзів» (1980-1981, т/с)
• «Будьте моїм чоловіком» (1981)
• «Інспектор Лосєв» (1982, т/ф, 3 с)
• «Чародії» (1982, т/ф, 2 а)
• «Трест, що луснув» (1983, т/ф, 3 а)
• «Людина з бульвару Капуцинів» (1987, аптекар)
• «Голий» (1987)
• «Кримінальний талант» (1988, т/ф, 2 а)
• «Світла особистість» (1988)
• «Приватний детектив, або Операція „Кооперація“» (1989, викрадений кооператор)
• «І чорт з нами» (1991)
• «Капітан Крокус і Таємниця маленьких змовників» (1991, Тіті Ктифф)
• «Якось в Одесі, або Як виїхати з СРСР» (1991)
• «Фанданго для мавпочки» (1992)
• «Сорочка зі стьожкою» (1992, короткометражний)
• «Дитина до листопада» (1992)
• «Євреї, будьмо!» (1992)
• «Золоте курча» (1993, сич)
• «Тарганячі перегони» (1993, боцман)
• «Зефір у шоколаді» (1994)
• «Анекдотіада, або Історія Одеси в анекдотах» (1994)
• «Об'єкт Джей» (1995, т/ф)
• «Авантюра» (1995)
• «Час печалі ще не прийшов» (1995)
• «День переможених» (2009, сільський лікар)
• «Правдива історія про Червоні вітрила» (2010)

Примітки

1. метрична книга
   d:Track:Q932420d:Track:Q34544468
2. Запис про народження 11 грудня 1929 року Міши Соломоновича Гольцмана // Державний архів міста Києва. Ф. Р-1654. Оп. 1. Спр. 657 (Книга реєстрації актів громадянського стану про народження Ленінського ЗАГС міста Києва за 01.01.1930 — 15.04.1930), Арк. 4-4зв.
3. Радянському актору Свєтіну провели успішну операцію на серці
4. Бахарєва, Таїсія. (4 вересня 2015). Дмитро Гордон: «Свєтін дозволяв собі вчити Райкіна, як слід виходити на сцену і грати». «Факты и комментарии». Процитовано 2015-9-10.

Література

• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 678;(рос.)
• Симоновская В. Михаил Светин. — М., 1989;(рос.)
• Кинословарь. Т. 3. — СПб., 2001. — С. 82—83.(рос.)